foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
ГДЗ. Лучшие школьные сочинения по русскому языку литературе. Шпаргалки.l

Готовые домашние задания

Загрузка...

Олесь Гончар, аналізуючи творчу спадщину автора першого в українській літературі соціально-психологічного роману, писав про те, що з появою романів і повістей Панаса Мирного в «українську художню прозу ринула повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів...».

Так, Панас Мирний своє життя пов'язав з життям народу, свої твори присвятив емоційно багатому світові простих людей. Прагнення дослідити закономірності народного життя привело письменника до жанру великого епічного твору, який і дав можливість Панасу Яковичу зосередити увагу читача на основній проблемі часу — пошукові ідеалу в суперечливому суспільстві.

Прочитати весь твір…

Заповітна життєва мета кожної людини — ідеал, якому підпорядковується все її життя. Свій ідеал Франко вклав у слова головного героя повісті «Перехресні стежки» Євгенія Рафаловича: «...Се має бути перший крок, перший початок моєї ширшої, народної праці. Хочу доложити всіх сил, щоб довести сей народ хоч трохи до освідомлення, привчити його користуватися його правами, боротися з його кривдниками...».

Чи не тому, коли читаєш цю повість, весь час відчуваєш за молодим юристом Рафаловичем постать самого Франка з його прагненням до культурного, політичного і соціального звільнення народу? В його уста письменник часто вкладає власне розуміння багатьох речей: «Політика — то не балаканина на празниках та соборчинах!

Подробнее...

Загальновідомо, що будь-який мистецький твір набуває особливого значення, коли він має на собі відбиток авторської біографії. Завдяки цій особливості постать автора стає ближчою до нас, зрозумілішою, дорожчою, бо ми сприймаємо тоді твір як відвертість, щиру сповідь друга.

Такою «відвертістю» стала для мене збірка Івана Франка «Зів'яле листя», яка побачила світ 1896 року. Коли читаєш ці вірші, складається враження, що слухаєш ніжну і щиру пісню, в якій переплелися ноти любові, страждання,» сподівань і відчаю. Вони злилися в єдину мелодію душевного болю, і народилася пісня:

Подробнее...

Намагаючись якнайповніше передати риси характеру жінки-селянки, письменниця сама перевтілюється у її образ, використовуючи постать оповідача в межах літературної традиції першої половини XIX ст.

Панівною формою художнього викладу в оповіданнях та повістях цього часу була традиційна, започаткована Квіткою-Основ'яненком за народним зразком оповідь, що являла собою усний монолог людини з демократичного, найчастіше селянського, середовища. Ставилася мета створити максимальне враження автентичності зображуваного, виявлялася настанова белетристів на документально-фактичну достовірність як один із засобів художньої правдивості творів. Домінуюче становище народно оповідної манери було пов'язане з переважанням сільської тематики і сприяло наближенню письменства до народного життя, правдивому ліро-епічному відтворенню народних характерів.

Прочитати весь твір…

Творчiсть Уласа Самчука заслуговує на велику увагу i високу оцiнку. Вiн талановитий прозаїк, який прожив довге i напружене життя, вимiрюване 82 роками, що збiглися з добою буремних iсторичних потрясiнь для українського народу. Особливо чутлива душа, як барометр вiдгукувався вiн на найтрагiчнiшi, найскладнiшi подiї в життi України, хоча жив за її межами, гонимий, невизнаний, довгий час забутий, бо заборонений. Та є ж правда на свiтi! Повертаються до українського народу забутi iмена: О. Ольжич та О. Телiга, О. Лятуринська та Ю. Клен, Є. Маланюк та У. Самчук... i як-то добре, що перелiк можна продовжувати ще довго!
Який талант, який майстер, який знавець селянської душi Улас Самчук! Автор монументальних творiв, повiстей, статей, спогадiв, романiв "Марiя", "Ост", роману-трилогiї "Волинь".

Прочитати весь твір…

Прямі й опосередковані поняття дуже широко використовує Григорій Сковорода, взявши їх із Закону Божого, тобто Біблії, або світу символів, як їх власне називає сам автор. Існує одне велике коло (макрокосм), всесвіт, що невпинно рухається за своєю траєкторію, в ньому вкинуте коло мале — людина, яка теж мусить рухатись не зупиняючись, разом зі всесвітом, якщо одне коло зупиниться бодай хоч на мить, то це й буде кінець всьому існуванню, кінець буттю.

Ми зустрічаємо коло в образі змія в кільці, де голова йому початок, а хвіст — кінець. Скручуючись в кільце, він і становить поєднання цих двох антиномій: початку і кінця, або початкову і кінцеву літери грецької абетки: альфи і омеги.

Прочитати весь твір…