foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Готовые домашние задания

Микола Вінграновський народився в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. І з дитинства відчував сильний зв'язок з оточуючей його красою природи. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його неповторністю. Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії «Грім» яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай обтрусити гілки слив, груш:

І натрусив зі сливи слив,

Щоб легше було сливі.

Подробнее...

Події в новелі «Подвійне коло» розгортаються з шаленою швидкістю в степу під Компаніївкою. Іде громадянська війна, у шалі битв за примарні ідеї гинуть люди. Перед нами розгортається трагедія роду Половців: брати зустрічаються в бою, не пізнають один одного і вмирають від рідної руки.

Картини природи в романі Ю. Яновського «Вершники» — не статичний фон. Вони змінюються в процесі розгортання подій.

Прочитати весь твір…

Понад три тисячі мов існує на світі, але для кожного народу найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Мова — це душа народу, найбільший і найдорожчий його скарб. Ще у сповиточку рідну мову дитина чує від матері, нею перші ніжні слова ласки промовляє. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина.

Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би від усього серця не висловив любові до рідної мови, не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу бачив у майбутньому нерозривно від долі рідної мови.

Подробнее...

У творчому доробку В. Дрозда чимало яскравих прозових творів: повість «Ирій», романи «Катастрофа», «Самотній вовк», «Спектакль», «Листя землі» та інші; оповідання «Пігмаліон», притча «Сонце» тощо. У 1965 році з'явилося оповідання «Білий кінь Шептало». Тогочасні критики дали несхвальний відгук на нього, бо у творі письменник зачіпав важливу вселюдську проблему особистості в суспільстві. Але, незважаючи на все ці «критичні зауваження», В. Дрозд написав продовження — оповідання «Кінь Шептало на молочарні», надруковане у 1967 році. Нині обидва твори добре відомі читачам і перекладені багатьма мовами.

Головний герой оповідання — білий кінь Шептало, який працює на одному з господарств, виконуючи разом з іншими кіньми важку й обридлу щоденну роботу, і терпляче зносить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Шептало згадує, як колись його, молодого й гордого, «зломили», осідлали люди, примусивши працювати на себе.

Прочитати весь твір…

Кожен з моїх однолітків хотів би мати справжнього друга. Я думаю, що не помилюсь, якщо скажу, що саме такого, як Ігор з оповідання М. Чабанівського. Мені дуже сподобався цей хлопчик. Вже на початку оповідання Ігор рятує цуценя від жорстокого Тимка. Цей епізод говорить про його сміливість: «Ігореве серце не витримало. Блідий, із стисненими кулаками, він миттю перехопився через паркан і став перед хлопчиком.

— Ти чого мучиш? — вигукнув він хрипким голосом. — Облиш!»

Справжня дружба виявляється не тільки у розвагах, а у допомозі, турботі. Недарма Ігорю вдалося виховати із звичайного цуценяти вірного собаку. Хлопчик зробив цуцику затишну хатку, вивчив різним командам. А найголовніше — собача постійно відчувало турботу та любов.

Прочитати весь твір…

Історія залишила нам літописи — найдавніші пам'ятки про життя наших предків. Це і Іпатіївський літопис, і «Повесть временных лет», «Літопис Київський» та «Галицько-Волинський літопис»... Такі перші пам'ятки — це найдавніший вид історично-мемуарної прози, що містять розташовані у хронологічній послідовності коротенькі замітки й детальні оповідання про історичні події.

Початок літописання припадає на X століття. Авторами літописів переважно були ченці, які записували ті історичні події, під час яких жили самі. З часом записи літописців групувалися, впорядковувалися наступними літописцями.

Подробнее...

Якось до мене потрапили вірші грузинського поета В. Гапріндашвілі. Читаючи їх, я звернула увагу, на вірші, присвячені Тарасу Шевченку, і запам'ятала одну строфу:

Не вмре повік твоє святе ім'я!

Йому, як сонцю, вічно пломеніти!

І буде пісня зроджена твоя,

Мов океан розбурханий, гриміти.

Так, стільки буде жити людина на землі, скільки будуть пам'ятати ім'я Великого Кобзаря.

Прочитати весь твір…

"Інститутка" — це перша в українській літературі соціальна повість, глибоко реалістичний твір про взаємовідносини між кріпаками та панами. Письменниця показала нестерпне становище селян, що є наслідком жорстокості і бездушності кріпосників, зобразила наростання народного гніву, мораль панів і трудового народу, стан тодішньої освіти.

У повісті Марко Вовчок протиставила образи дівчини-кріпачки Устини і молодої пані. Назва твору наштовхує нас на думку, що головний герой — освічена поміщиця. "І що ж то за хороша з лиця була! Здається, і не змалювати такої краси!" — це враження від зовнішності панночки.

Подробнее...

Невдовзі після створення роману «Собор» Григір Тютюнник написав листа Олесеві Гончару: «Щойно прочитав «Собор». Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення Вами висловлять...» Саме так і сталося. Роман «Собор» довгий час, близько двадцяти років, був суворо заборонений... Я думаю, ця заборона була прямим свідченням того, що письменник не прикрасив нічого у своєму творі, змалювавши реальний стан речей, тому й «засичали» на Олеся Гончара. Ще б пак, бо було кинуто тінь на «світлі справи» влади.
Центральним образом роману, що ми бачимо вже з самої назви, є собор. Який багатогранний образ створив Олесь Гончар! Собор — це і релігія, яку намагалися викоренити з людських душ за часів СРСР, і пам'ять людська про історію, про справи пращурів і їхній спадок, і образ-символ душі людини.

Прочитати весь твір…

У кожного народу є улюблені герої, які своє життя принесли в жертву, обравши тернистий шлях боротьби за щастя рідної землі. Особливе місце серед них належить Богданові Хмельницькому — видатному політичному діячеві, дипломатові, захисникові народних мас. У Києві на майдані проти Софіївського собору стоїть пам'ятник великому гетьманові. Хто хоч раз побачив його, то запам'ятав назавжди. На гранітному п'єдесталі — бронзова кінна статуя. Неспокійного коня міцною рукою стримує полководець. Скільки сили і впевненості у його героїчній постаті! В руці тримає він символ гетьманської влади — булаву...

Не тільки в граніті і бронзі, а й у слові вічно живе образ Богдана Хмельницького.

Прочитати весь твір…

Copyright © 2018 Сочинения, рефераты, твори, русский язык, українська мова, литература Rights Reserved.