foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
ГДЗ. Лучшие школьные сочинения по русскому языку литературе. Шпаргалки.l

Готовые домашние задания

З раннього дитинства нас вчать берегти та охороняти природу, любити тварин, адже вони — брати наші менші. Завжди серед людей будуть ті, хто любить тварин, оберігає їх, і ті, хто не сприймає їх як живих істот, а тільки використовує.

В оповіданні Євгена Гуцала «Лось» розповідається жахлива історія, яка сталася в тайзі. Як не намагалися брати врятувати тварину, яка потрапила в біду, їм це не вдалося. Спочатку лось мало не став жертвою сил природи, які бувають інколи жорстокі і до тварин, і до людей. Не встигли хлопчики врятувати лося з ополонки, як пролунав постріл браконьєра: «Коли пролунав постріл, то лось деякий час ще біг уперед, а потім спіткнувся, ніби натрапив на корч.

Подробнее...

У п'єсі «Суєта» Карпенко-Карий словами свого героя Івана Барильченка каже: «Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, крім їх волі, соромитися своїх вчинків». І. Тобілевич так і намагався писати комедії. Його п'єси заставляють людей соромитися не тільки своїх вчинків, але й вчинків героїв, яких драматург «бичує сатирою страшною». Шляхом комізму Карпенко-Карий бажав показати тяжке життя народу, його прагнення до волі, викрити представників української буржуазії, її хижацьку суть, розкрити ідею боротьби проти системи гноблення українського народу. Я вважаю, що найкращими прикладами цього можуть правити його комедії «Хазяїн», «Мартин Боруля», а також комедія «Сто тисяч».

Прочитати весь твір…

Події в новелі «Подвійне коло» розгортаються з шаленою швидкістю в степу під Компаніївкою. Іде громадянська війна, у шалі битв за примарні ідеї гинуть люди. Перед нами розгортається трагедія роду Половців: брати зустрічаються в бою, не пізнають один одного і вмирають від рідної руки.

Картини природи в романі Ю. Яновського «Вершники» — не статичний фон. Вони змінюються в процесі розгортання подій.

Прочитати весь твір…

Якось до мене потрапили вірші грузинського поета В. Гапріндашвілі. Читаючи їх, я звернула увагу, на вірші, присвячені Тарасу Шевченку, і запам'ятала одну строфу:

Не вмре повік твоє святе ім'я!

Йому, як сонцю, вічно пломеніти!

І буде пісня зроджена твоя,

Мов океан розбурханий, гриміти.

Так, стільки буде жити людина на землі, скільки будуть пам'ятати ім'я Великого Кобзаря.

Прочитати весь твір…

Історія залишила нам літописи — найдавніші пам'ятки про життя наших предків. Це і Іпатіївський літопис, і «Повесть временных лет», «Літопис Київський» та «Галицько-Волинський літопис»... Такі перші пам'ятки — це найдавніший вид історично-мемуарної прози, що містять розташовані у хронологічній послідовності коротенькі замітки й детальні оповідання про історичні події.

Початок літописання припадає на X століття. Авторами літописів переважно були ченці, які записували ті історичні події, під час яких жили самі. З часом записи літописців групувалися, впорядковувалися наступними літописцями.

Подробнее...

В оповіданні Орися постає дуже вродливою, чемною дівчиною. Вона шанує й слухається свого батька,

поважає старого Гриву, який усе життя прожив з її батьком і вірно служив йому. Зовнішня врода Орисі відповідає її прекрасній, чутливій душі. Вона вірить у справжнє кохання і в те, що її суджений призначений долею. Орися — сором'язлива дівчина. Коли батько питає в неї, чи згодна вона піти за князя, який дуже їй сподобався, дівчина нічого не відповідає. Це свідчите про її гідність і повагу до себе та інших людей.

Прочитати весь твір…

Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника «Дивак».

Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому живе маленький школярик Олесь, за його вчинками і думками починаємо розуміти добрий, лагідний характер хлопчика, його мрійливість, художню уяву.

Подробнее...

Всеволод Нестайко народився в місті Бердичеві на Житомирщині в родині службовців. Він закінчив філологічний факультет Київського державного університету. Потім працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», у видавництві «Молодь», де було надруковано його першу книгу «Шурка і Шурко». Він писав кіносценарії, твори для дітей, найвідоміші з яких: «В країні сонячних зайчиків», «Пригоди Грицька Половинки», «Незвичайні пригоди у лісовій школі», «П'ятірка з хвостиком» та інші. Рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури книжку «Тореадори з Васюківки» включено до особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена, а фільм за цим твором одержав Гран-Прі на Міжнародному фестивалі в Мюнхені. Повісті й оповідання В. Нестайка перекладені багатьма мовами світу.

Подробнее...

Кожен з нас, напевно, читав у дитинстві казку про Червону Шапочку — гарну, слухняну дівчинку, яка допомагала мамі й старенькій бабусі. Зовсім по-іншому подає цей образ Є. Дудар у однойменній гуморесці. Його Червона Шапочка нагадує багатьох сучасних підлітків, для яких, духовність, чесність, ввічливість, повага до старших — лише порожні слова. Ця 16-річна дівчина п'є, палить, розмовляє молодіжним жаргоном і живе виключно споживацькими інтересами. Навіть страшного здоровенного Вовка загнала і мисливця налякала, що вже казати про хвору, немічну бабусю, в якої забрала останню пенсію! Після цього зникла в лісі й не повернулася додому. їй байдуже, що бабуся залишилася без копійки, що хвилюється мати... Головне — випити, погуляти, розважитися! Яка людина з неї виросте і яке життя на її чекатиме — можна тільки уявити...

Прочитати весь твір…

Микола Кіндратович Вороний (1871—1938), як і М. Зеров, належить до видатних діячів української культури, об'єднаних трагічним поняттям «розстріляне відродження». Обидва були всебічно обдарованими людьми, на їхнє формування значний вплив справив великий Франко. М. Вороного з Франком єднала не лише співпраця, а й щира дружба. М. Зеров і М. Вороний в особистому житті теж були не досить щасливими. У першого син помер ще хлопчиком, а у другого — був репресований. М. Вороний про трагічну долю єдиного і улюбленого сина Марка вже не довідався, бо сам пішов із життя.

Справді, навіть важко уявити, що коли ми говоримо про талановитого поета, перекладача, критика, історика літератури, публіциста, актора, режисера, редактора, знавця музики і дослідника національного театру, світової та вітчизняної драматургії, то маємо на увазі ім'я однієї людини — М. Вороного.

Прочитати весь твір…