foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
ГДЗ. Лучшие школьные сочинения по русскому языку литературе. Шпаргалки.l

Готовые домашние задания

Я не знаю нічого кращого, складнішого, цікавішого за людину.

М. Горький

Держава — це ми, український народ, тому наша країна і називається демократичною: від грецького «демос» — народ. Молодь, мої однолітки — це та частина народу, на плечі якої незабаром ляже турбота про майбутнє держави. Які ж ми зараз?

Подробнее...

Мистецтво взагалі, а живопис зокрема, займають величезне місце в житті людини. Здатність до творчості, до створення витворів мистецтва — істотна відмінність роду людського від іншого живого світу. У ряду видів мистецтва живопису належить особливе місце. Запитаєте чому? Відповім так.

Не кожна дитина тягнеться до пера і паперу, щоб писати вірші або прозу. Не кожен хоче грати на роялі або скрипці.

Подробнее...

У дитинстві я мріяла мати домашню тварину, але батьки щоразу заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. Цей день, напевно, я не забуду ніколи! Як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена родини! А коли побачила це створіння, то була в захваті: на мене дивилося щось мохнате з жовтими, великими, як блюдця, очима. З того дня в мене оселилася кішечка. Згодом вона перетворилася на красиву дорослу кішку, стала мамою, бабусею.

Подробнее...

Харків, я люблю тебе! Люблю, люблю! За що? Я не знаю... Напевно, за те, що ти є. Це так добре — те, що ти є. Зі своїми батьками я об'їздила пів-України. Мені сподобалися Київ, Львів, Дніпропетровськ... А тебе я просто люблю. Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або три? Ні. Воно може бути тільки одне. І для мене це ти. Що ти кажеш? Ти не ідеальне? А яке ідеальне? І яка різниця, ідеальне ти чи ні? Ти просто моє місто.

Подробнее...

Я "люблю" хворіти. У такі дні я залишаюся вдома, біля мене клопоче бабуся. Мама з татом на роботі, про стан мого здоров'я дізнаються по мобільному телефону. Дідусь мій, як і бабуся, на пенсії, але продовжує працювати. Він — кандидат наук, читає лекції в університеті майбутнім архітекторам. Бабуся займається домашнім господарством, а раніше вона працювала вихователем у дитячому садочку. І зараз її часто запрошують провести консультації, і вона ділиться своїм досвідом з молоддю. Тому в моєму вихованні бере активну участь. Професія педагога, можна сказати, у нас сімейна. Мама працює вчителем початкових класів, а батько викладає фізику в технікумі.

Прочитати весь твір…

— О Оксане, у тебе сьогодні занадто святковий вигляд! Блуза ошатна, тобі личить білий колір. У тебе якась важлива подія?

— Так, Ганно, мене висунули до шкільного парламенту. Минулого року я там пра¬цювала, ось і цього року працюватиму, тому що моя громадська діяльність корисна.

— Що таке шкільний парламент?

— А хіба у вашій школі його нема?

— Я щось чула про парламент, та мені байдуже. Що можуть зробити підлітки парламентарі?

— А ти, Ганно, знаєш, що таке парламент?

Прочитати весь твір…

Катерина Василівна Білокур — художниця від Бога, вчилася малювати сама. Досить цікавим є її творчий і життєвий шлях. Читати й писати маленька Катря навчилася сама, не закінчувала жодного освітнього закладу. Народилася Катерина Білокур 1900 року, прожила 1 рік в селі Богданівці Яготинського району на Київщині.
Я бачила такі картини художниці: «Декоративні квіти», «Натюрморт з колосками та глечиком», «Квіти і калина», «В Богданівці на загреблі».
На кожній картині зображено чарівно-чудовий світ природи. Наприклад, картина «Натюрморт з колосками та глечиком» зображує на першому плані ліворуч глечик на камінці, праворуч — величезну гілку чайної троянди, з котрою переплітаються колоски.

Прочитати весь твір…

Старожилом нашого будинку, що був зведений задовго до Великої Вітчизняної війни, є бабуся Аня. їй більше дев'яноста років. У двір вона виходить рідко, але, коли з'являється й сідає на лавочку біля під'їзду, до неї приєднуються й молоді, й жінки похилого віку з нашого будинку. Бабуся Аня користується в мешканців авторитетом. Ніхто ніколи не бачив її роздратованою, вона усміхнена, завжди привітна, завжди дасть мудру пораду.

Подробнее...

Щастя… У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям. Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехосло¬вацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра… Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті «Тіні забутих предків».

Прочитати весь твір…

Україна з давніх часів була європейською країною. Лише приєднання до Росії сповільнило на 300 років цей поступ європейської інтеграції. Тому уявляючи майбутнє України, треба добре вивчити її минуле, оскільки часто відповіді на якісь складні нинішні питання лежать у витоках минувшини.

Мрії завжди красиві. Їх по-різному уявляють і здійснюють люди. Художники — у полотнах, де світанок, де багато неба й барв. Композитори — в океані красивої музики. Письменники — у буянні слова. Скульптори — у витончених формах, які відбивають порухи душі. Мрія хліборобська — в буянні хлібів. Чим вище злітаєш у мріях, тим більше притягає вона людей і стає ніби ближчою. Мрія — стосила. Бо помножена на тисячі мрій. А отже, невмируща. А отже, всепереможна.

Прочитати весь твір…