foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
ГДЗ. Лучшие школьные сочинения по русскому языку литературе. Шпаргалки.l

Готовые домашние задания

Загрузка...

Кажуть, що доля людини в руках самої людини. Ніхто не зможе змінити її життя, окрім неї самої. Та чи дійсно це так, чи достатньо одного лише бажання? Особисто я вважаю, що людина справді може власноруч змінювати свою долю. Перш за все кожна людина має працювати, насамперед над собою. Бо ледарювання та слабодухість призводить до занепаду, до духовної деградації особистості. Праця ж тільки вдосконалює людину, робить її кращою. Також варто пам'ятати й про те, що людина — творець свого щастя. Тільки дуже вольова й сильна особистість може кардинально змінити власне життя раз і назавжди.

З історії людству відомо безліч таких прикладів. Одним із них є життя видатного французького полководця Наполеона Бонапарта, непересічної постаті. Він походив із простої селянської сім'ї, але завдяки своїй наполегливості та витривалості цей чоловік так багато досяг.

Прочитати весь твір…

Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде.

Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся.

Подробнее...

Одного разу влітку я гостював у свого дядька-лісника. Він ішов із дому рано, повертався пізно. На мої питання, що він робить цілий день у лісі, дядько відповідав: «Роботи вистачає і влітку, й узимку. Охороняю ліс від браконьєрів, беру участь у санітарних вирубках сухих дерев, доглядаю за молодими деревцями. Та чи мало роботи в лісі!»

Одного разу дядько повернувся додому раніше звичайного. Він приніс поранене совеня. Я вперше побачив цього птаха не на картинці, а на власні очі.

Подробнее...

Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам.

Береги ріки рясно поросли вербами, густо помережані стежками людських доль, тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і знову повернутися над селом обрамленням Чумацького Шляху, створити вічну взаємодію землі й неба, плинного й вічного, насущного і почасового.

Прочитати весь твір…

Вислів видатного українського поета й філософа Григорія Савича Сковороди "Тінь яблуні не заважає" — це уособлення двох світів, видимого та невидимого, які існують у Всесвіті. І ці світи немов нагадують яблуню та її тінь: дерево стоїть нерухомо, а тінь то збільшується, то зменшується, то народжується, то вмирає. Так відбувається у природі, таке можна побачити і в людині. У ній також є два начала: старе та нове, тимчасове та вічне, вони зливаються одне з одним, як тінь з деревом опівдні, але й у тлінному знаходить своє відображення нетлінне.

Особисто я вважаю, що усвідомлення мудрого виразу "Тінь яблуні не заважає" дуже важливе й необхідне для кожної людини. По-перше, у світі немає нічого вічного, все колись закінчується, все відмирає. Та при цьому варто пам'ятати, що відходить воно для того, щоб відродитися заново, розквітнути з новою силою.

Прочитати весь твір…

Старожилом нашого будинку, що був зведений задовго до Великої Вітчизняної війни, є бабуся Аня. їй більше дев'яноста років. У двір вона виходить рідко, але, коли з'являється й сідає на лавочку біля під'їзду, до неї приєднуються й молоді, й жінки похилого віку з нашого будинку. Бабуся Аня користується в мешканців авторитетом. Ніхто ніколи не бачив її роздратованою, вона усміхнена, завжди привітна, завжди дасть мудру пораду.

Подробнее...

Багато років тому англійський філософ Джон Локк, говорячи про почуття міри, прищеплене ще з дитинства, твердив, що в погано вихованої людини сміливість обертається грубістю, простота — неотесаністю, добродушність — улесливістю.
Ввічливість — найголовніша складова нашого життя. Це основа, на якій будується майже все: стосунки між людьми, їх ставлення до тебе. Ти живеш серед людей. Придивися уважно, що відбувається навколо тебе: усі навколо працюють, відпочивають, досягають мети.
Одні не знають, для чого живуть, інші все роблять в ім’я благородної мети. Люди виражають себе. Кожен виражає себе по-своєму: у своїх переконаннях, у відчутті добра і зла, радості і смутку. Для того, щоб бути ввічливим, треба вміти вислухати співбесідника.

Прочитати весь твір…

Вранці ми з татом займаємося на спортмайданчику. Одного разу ми поверталися після чергового тренування. У безлюдному місці в трансформаторній будці ми побачили собаку породи колі, так звану шотландську вівчарку. У неї була довга руда шерсть з білими цятками. З усього було видно, що хазяї з якоїсь причини кинули її. Завезли в безлюдне місце й поїхали. Рано-вранці людей поблизу не було. Ми зрозуміли, що собака голодна, вона тремтіла, жалібно дивилася нам в очі.

Подробнее...

Людину прикрашають скромність, чуйність, готовність прийти на допомогу тому, хто її потребує, жалість, милосердя.Узимку і птахи, і тварини особливо потребують уваги і заступництва людини. Здавалося б, чим може допомогти пташці звичайний бібліотекар? Зоя Михайлівна знайшла, як підтримати синичок. За вікном бібліотеки вона влаштувала годівницю, куди насипає насіннячко, пшоно, кладе шматочки сала. І радіє, мов дитина, коли синички одна за одною прилітають підгодуватися.

Подробнее...

Я робив уроки, коли раптом на аркуш зошита впала червона крапелька і стала рухатися. Потім вона завмерла, і я її розглянув. Це була кругла, червона, блискуча, з темними плямами на спинці божа корівка. Я дбайливо посадив її на долоню і вийшов на балкон. Божа корівка довго не роздумувала, швидко полізла до пучки, розправила крильця й полетіла в небо. Я повернувся до кімнати, сів за письмовий стіл і задумався. Божа корівка нагадала про дивну екскурсію в Краснокутський район Харківської області.

Подробнее...