foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
ГДЗ. Лучшие школьные сочинения по русскому языку литературе. Шпаргалки.l

Готовые домашние задания

Я живу майже в центрі міста. Правда, це не центр, яким його вважає більшість жителів, але дійсно географічний центр — так каже мій тато. І в цьому самому географічному центрі розташований наш невеликий будиночок із садом, таким само старим, як будинок. Усе в саду, як належить: дві яблуні, два вишневих дерева, одна груша, дві сливи і... одна величезна стара береза. Я не пам'ятаю жодного року, щоб хто-небудь із дорослих не заводив би розмови про те, що час її спиляти, зрубати тощо.

Подробнее...

Моя прабабуся Галина Іванівна живе біля Каспійського моря. її місто і назву має відповідну: Каспійськ. Це Росія, республіка Дагестан. Саме там і проводили ми минуле літо. З одного боку — ведичні Кавказькі гори, з іншого — тепле море. Тут все ніби створено для щасливого, радісного життя. Місто з'єднало представників різних гірських народів. Люди дружні, доброзичливі, приязні. А ще в місті дивовижна природа. Влітку у спекотні дні на вулицях розлито аромат розкішних сосен, платанів. Платани займають цілі вулиці. А ще в спеку стоїть невгамовне цвіркання співучих цикад. Собак на вулицях міста не зустрінеш, а ось коти майже на кожному кроці. Проте на морському березі мешкає декілька собак, які привертають увагу всіх, хто приходить на пляж.

Прочитати весь твір…

Січень цього року видався відносно теплим, вологим, безсніжним. Різдво ми зустрічали з дощем. Та й Святки не обіцяли змін у погоді. Правда, одного разу вночі випав легкий сніг, ртутний стовпчик термометра опустився до мінус чотирьох. Ми вже зраділи: нарешті зима! "Час і лижі готувати", — як завжди невчасно радів тато. Вдень за кілька годин усе змінилося: земля знову оголилася, почав мрячити дрібний набридливий дощ. Добре хоч вітру не було. А потім дощ полив з такою силою, що ми два дні не виходили з дому.

І ось напередодні Хрещення дощ ніби взяв перепочинок. Ми скористалися благодатною погодою і поїхали за традицією в одне з найзаповідніших місць Харкова — у Саржин Яр. Там навіть у негоду красиво. Я люблю місце, де від мінерального джерела тече гомінкий струмок. Його береги одягнуті в каміння. Дно чисте, вода прозора.

Прочитати весь твір…

Війна! Якою б вона не була, – це найбільше зло на землі.
Від пнереможного травневого салюту минуло вже чимало часу, та в нашій пам’яті живуть і житимуть подвиги героїв, звершені у дні війни. Вони оспівані в багатьох творах митців нашої країни.
Видатний український поет Микола Бажан пише про них у поемі «Нічні роздуми старого шахтаря», що під час війни став солдатом-сапером, звільнив свій край та пів-Європи від фашизму і повернувся в рідний Донбас. Хоч повоєнна земля була, як рана, скрізь голод і холод, «дроти загорожі», — народ не склав безсило рук, бо розумів: це тимчасово.
Кожен завдячує нині «полеглим і посивілим солдатам» за право мирно, щасливо жити в рідному краї. Багато, надто багато не повернулось з фронтових доріг.

Прочитати весь твір…