foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

В українській літературі є багато цікавих постатей. Особливе місце серед них посідає Остап Вишня. Його творчість відзначається глибокою самобутністю, в якій поєднується водночас і ліризм, і м'який гумор. Остапу Вишні належить пріоритет у жанрі гумору. В його усмішках поєднується розповідь про події та авторські відступи, особливості стилю письменника.

Ліризм його гуморесок йде від захоплення рідною природою, від любові до народної пісні. Задушевність, глибока емоційність, що яскраво вибухає безпосередніми переживаннями, характерні для творів українського гумориста. Не випадково описи природи, як правило, завершуються пісенними рядками, що посилює емоційне сприйняття:

Подробнее...

У поетичному творі «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко змальовує двох протилежних персонажів. Мені дуже подобається, як автор вміло користується словами! Країна звалася Сльозолии, три сини царя Плаксія звались Плаксуни, дочки — Нудота, Вай-Вай, Плакота... Одразу все стає зрозуміло і ясно! Мені здасться, це додає твору яскравості та краси, коли назви та імена вже певним чином характеризують персонажів.
Цар Плаксій є втіленням постійного суму, скарги на життя — всього, що зазвичай називають песимізмом. Але сум і сльози Плаксія безпідставні, тож у читачів він викликає хіба що іронію, аж ніяк не співчуття. Плаксій забороняє сміх у своєму царстві і жорстоко полює на Лоскотона.

Прочитати весь твір…

Ліро-епічна поема «Слово о полку Ігоревім» — це дорогоцінна спадщина наших предків, перша літературна пам'ятка Київської Русі.

Вивчаючи цей твір, я познайомилася з низкою образів, які оспівав далекий мій предок. Це й Ігор, це і Всеволод, це і Ярославна. Дуже схвилював мене автор тим, що майже в кожному рядку відчутне його вболівання за долю русичів, за рідний край.

Одним із головних образів поеми с образ новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, до якого невідомий автор відчуває особливу любов і симпатію.

Прочитати весь твір…

Україна! Велика, прекрасна, неосяжна — вся вона вмістилася у чутливому серці її великого сина — відомого поета В. Симоненка.

Із глибин народного життя, із славної Полтавщини бере початок його чудова, пристрасна поезія, що ніби струмочком — дзвінким, мелодійним, чаруючим розтікається по всій Україні, перетворюючись на широку річку, яка несе визнання. Визнання і щиру синівську любов поета до рідної своєї землі — України, яку поет любив ніжно, нестямно, заради щастя якої ладен був піти на будь-які жертви й тортури.

Прочитати весь твір…

Кожен з моїх однолітків хотів би мати справжнього друга. Я думаю, що не помилюсь, якщо скажу, що саме такого, як Ігор з оповідання М. Чабанівського. Мені дуже сподобався цей хлопчик. Вже на початку оповідання Ігор рятує цуценя від жорстокого Тимка. Цей епізод говорить про його сміливість: «Ігореве серце не витримало. Блідий, із стисненими кулаками, він миттю перехопився через паркан і став перед хлопчиком.

— Ти чого мучиш? — вигукнув він хрипким голосом. — Облиш!»

Справжня дружба виявляється не тільки у розвагах, а у допомозі, турботі. Недарма Ігорю вдалося виховати із звичайного цуценяти вірного собаку. Хлопчик зробив цуцику затишну хатку, вивчив різним командам. А найголовніше — собача постійно відчувало турботу та любов.

Прочитати весь твір…

Для кожної людини найдорожче, найрідніше й найкраще місце те, де вона народилася і виросла. Я живу в місті Харкові на проспекті Фрунзе. Я дуже люблю і своє місто, і свій проспект, і свій будинок.

Проспект починається від найбільшого і найдовшого у Харкові Московського проспекту. У двадцятих роках минулого століття на цій вулиці розпочалося будівництво заводів-гігантів. А перпендикулярно до Московського проспекту стали забудовувати житлові масиви. Тому будинки старі, переважно триповерхові, побудовані в довоєнний або післявоєнний час.

Проспект Фрунзе широкий, зелений. Посередині розташована алея з доріжками, лавками і чудовим фонтаном. У будь-яку пору року тут прекрасно, але найбільше мені подобається влітку.

Подробнее...

Швидко, на одному диханні, прочитала я повість Гр. Тютюнника «Вогник далеко в степу» — останній твір письменника. Напрочуд чиста, світла, талановита повість, у якій письменник майстерно змалював важке повоєнне дитинство підлітків, їх навчання і працю в ремісничому училищі, отих «дітей війни», їх силу духу, якій можуть позаздрити й дорослі.

«Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших її проявах», — писав Гр. Тютюнник. Непересічні людські цінності. І як добре, що письменникові вдалося так майстерно і ненав'язливо показати їх у своєму творі.

Подробнее...

Цілісним образом, який синтезує всі відношення між богами, є у слов'ян світове дерево. У слов'янських фольклорних текстах зазвичай у цій ролі виступають Вирій, райське дерево, береза, явір, дуб, сосна, яблуня. Три основні частини світового дерева пов'язані з різними тваринами: гілки та вершина — з птахами (сокіл, соловей, Див), а також із сонцем і місяцем; стовбур пов'язаний із бджолами; корені — зі хтонічними тваринами (змії, бобри). За допомогою світового дерева моделюється потрійна вертикальна структура світу — три царства: небо, земля та пекло, четвертинна горизонтальна структура (північ, захід, південь, схід, чотири вітри); життя і смерть (зелене дерево, яке росте і цвіте, та сухе дерево).

Подробнее...

Лариса Петрівна Косач. Мабуть, декому це ім'я незнайоме. Але коли кажуть: Леся Українка, перед усіма з'являється образ української жінки, яка залишила блискучий слід в літературі не тільки України, а й багатьох інших народів. І хоч не живе вона серед нас, та живуть її твори, написані сто років тому, і мені здається, вони будуть жити вічно.

 
"Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає", —

 
каже Леся Українка устами Мавки.

Мавка — моя улюблена героїня з творів письменниці. В кожній із героїнь Лесі Українки є частка душі поетеси. У п'єсі "Лісова пісня'' в образі Мавки втілені найкращі мрії про вродливу, щиру, обдаровану, волелюбну людину.

Подробнее...

Якось до мене потрапили вірші грузинського поета В. Гапріндашвілі. Читаючи їх, я звернула увагу, на вірші, присвячені Тарасу Шевченку, і запам'ятала одну строфу:

Не вмре повік твоє святе ім'я!

Йому, як сонцю, вічно пломеніти!

І буде пісня зроджена твоя,

Мов океан розбурханий, гриміти.

Так, стільки буде жити людина на землі, скільки будуть пам'ятати ім'я Великого Кобзаря.

Прочитати весь твір…