foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Народні прислів'я є згустком людського морального досвіду. Але ми не завжди дотримуємося правил, заповіданих нашими батьками. Усі ці правила називають етикою. Етика є елементом культури.

Один давній міф розповів давньогрецький філософ Протагор. Коли боги створили людей та тварин, вони наказали двом титанам — Прометею та Епітемею — дати людям якихось здібностей. Епітемей випросив у Прометея цю роботу, але розподіл здібностей учинив досить прямолінійно: одним дав силу, але не дав швидкості, а іншим, слабким, подарував швидкість. Навіть їжу тваринам подарував різну: одним злаки, іншим коріння, третіх зробив хижаками.

Прочитати весь твір…

Найчарівніший прояв любові — кохання. Це почуття знову й знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. Кохання змінює людину, в її душі ніби розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну клітину; кохання дарує людині радість, гармонію — саме таким є ідеальне уявлення про це почуття. Та чи існує таке кохання? Чи кожна людина зустріне його на своєму шляху?

На мою думку, кохання, у тому разі, коли воно дійсно справжнє, — це важке випробування. Таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. Йому байдужі відстань, час, вік, розставання. Не завжди можна ототожнити таке почуття із щастям.

Прочитати весь твір…

Одвічне, як світ, і завжди хвилююче питання: із чого починається Батьківщина? З маминої пісні? З батьківської хати? Усе це так, проте не останнє, якщо не найперше місце належить природі. Охороняти природу — значить охороняти Батьківщину.

Згадаймо наших далеких предків. Обов'язковою умовою заселення нових територій була наявність води, лісу. Якщо з тих чи інших причин чогось бракувало, то селяни копали криниці, саджали лісосмуги й фруктові дерева.

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі...

Прочитати весь твір…

«Хліб — всьому голова» всім відоме українське прислів'я. В ньому закладена вікова мудрість українського народу, який протягом усього розвитку приділяв хлібу велику увагу. Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни.

З давніх-давен у житті українців було і залишається на першому місці виховання з раннього дитинства дбайливого ставлення до хліба. Україна завжди була і є житницькою, хлібною країною, бо має багаті чорноземні ґрунти.

Хліб... Ось він — свіжий, м'який, запашний — лежить на вишитому рушнику. Від нього іде запах золотої ниви, спекотного сонця, чується пісня жайворонка.

Прочитати весь твір…

Часто у розмовах із друзями я чую думку, що наша справа — учитися, здобувати знання, які стануть основою майбутньої справи. Політика ж — справа дорослих, їм засідати в парламенті, кабінетах, керувати державою. Особисто мені тяжко погодитись з такою позицією, бо я переконаний, що саме від нашої суспільної свідомості залежить майбутнє України.

Хіба ми цього не відчуваємо? Хіба ті зміни у ставленні до нас, молодих, із боку влади не доводять, наскільки вагомою силою ми вважаємося? На початку дев'яностих до молоді, яка дозволила собі протестувати проти влади, придивлялися, вивчали з обережністю не тому, що розуміли, яку рушійну силу вона має, а тому, що у тієї ж влади спрацював інстинкт самозбереження.

Прочитати весь твір…

Я вважаю, що нам, сучасним старшокласникам, випала виняткова доля: початок нашого дорослого життя співпадає з початком третього тисячоліття. На перший погляд, це незвичайно й цікаво, адже не кожному поколінню так щастить. Та це лише на перший погляд, бо знаю, що в серці кожного з нас зачаїлась тривога, насторожене очікування: що чекає мене попереду, у дорослому житті?

Думаю, не помилюсь, коли скажу, що кожний старшокласник вже більш-менш визначив своє майбутнє (чи то сам, чи то за допомогою дорослих). Та які б плани ми не укладали щодо особистого життя, всі вони, з'єднані воєдино, скеровані на головне — служіння своїй країні, сприяння її зміцненню, розквіту, її звеличення у світових масштабах. Я твердо в цьому переконаний і вважаю саме це головним покликанням і призначенням моїх однолітків.

Прочитати весь твір…

Осінь. Золота, тиха, аж наче втомлена. Починає владарювати непомітно, прицілюючись і крадучись.

Ген там стоять широкі клени, випромінюючи своїми верхівками позолоту, якою вкриває їх вона, чарівниця-осінь.

А то вже осика затремтіла, запаморочилась... Легенький вітерець доторкнувся до її дрібненьких листочків, і затріпотіли вони, виграючи то червонуватим, то жовтуватим кольорами. І ніби змовилося з ними небо — його блакить так гарно вбирає в себе їхні барви.

Прочитати весь твір…

Від народження до смерті людину охороняє закон. Вступив ти до університету або одружився, купив автомобіль або вийшов на пенсію — ти виконуєш дію, в якій присутній закон. Той самий закон застосовують до тих, хто робить дії, несумісні із загальнолюдськими правилами.

Деякі люди вважають, що дуже обтяжливо знати стільки законів, — адже їх так багато. Нехай, мовляв, їх вивчають юристи, судді та прокурори. Людина думає, що якщо вона не вчиняє погано, то й виконує закони. Але це не так. Законів, які регламентують наше життя, дуже багато, а незнання їх призводить до поганих наслідків.

Прочитати весь твір…

He буду з'ясовувати, що таке народна творчість, бо більш-менш чітке визначення цього поняття існує, хоча універсального визначення немає, бо жанрова різноманітність дуже велика, а специфіка розвитку того чи іншого жанру ще строкатіше. Визначень на сьогодні існує багато, та всі вони не охоплюють глибинної суті народної творчості, бо вона в деяких своїх жанрах намагається бути консервативною (весільні пісні або інші, що пов'язані, наприклад, із Святвечором, Різдвом, народинами, хрещенням, похоронами тощо). Та все ж у переважній більшості народна творчість є щось особливе у суспільному житті. Можливо, для цього треба сприймати її не як фольклор, що застиг на сторінках багатотомних видань, а як процес, що викликає до життя певні жанри, які є необхідними в той чи інший момент історичного розвитку.

Прочитати весь твір…

Нарешті настала весна. Я радісно зустрічаю першу траву, що, мов курчатко, продзьобується крізь ще холодну землю. Очі мимоволі вихоплюють у небі пташиний політ, наче танок, і довго-довго стежать за ними. Я знаю: ще трохи — і навколишній світ буквально вибухне буянням весни! Трепетно й ніжно зазеленіють кущі й дерева, кольоровими краплинами розсиплються по землі перші квіти, в неосяжно блакитному небі летітимуть до болю рідні птахи, що повертаються додому, сонце розіллється вулицями рідного міста і заблищить у струмочках, вінках, очах людей.

Прочитати весь твір…

Copyright © 2019 Сочинения, рефераты, твори, русский язык, українська мова, литература Rights Reserved.