foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Узагалі життя має і гарні, і погані сторони. Оптиміст завжди переконаний у перемозі добра над злом, справедливості над несправедливістю, він завжди прагне до морального вдосконалення. Такій людині легше жити, вона частіше бачить прекрасне у нашому житті, шукає його у повсякденні.

З гуманістичної точки зору, прекрасним є те, що морально, що підносить і облагороджує людину.

Подробнее...

У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.

Подробнее...

Звісно ж, кожна людина може стати видатною у своїй галузі. Одна людина швидко осягає нові знання, іншій же потрібен певний час. У кожній народженій людині закладена як мінімум одна здатність до чогось. Але, на жаль, не завжди ми вміємо розгледіти зерно таланту. Добре, якщо поруч опинився талановитий педагог або уважні батьки. Тоді дитині пощастило. А якщо немає ні того, ні іншого, до того ж немає можливості виявити свої здібності, немає наполегливого характеру — вважайте, що талант втрачено.

Подробнее...

Згадуючи дитинство, проймаєшся дивними відчуттями. Якось щемно стає у грудях, коли згадуєш подвір’я, на якому зробив перші кроки. Невелике, затишне, повите виноградною лозою, воно ледве пропускало сонячні промені. Улітку захищало від спеки, взимку — від сніговіїв. Восени падолист застеляв землю пухким килимом, на якому бурюкалися ми, діти. А піднімеш голову вгору — налиті кетяги винограду.

Подробнее...

Я — учень восьмого класу. Вважаю, що вже маю право називатися самостійною та дорослою людиною. Це дуже відповідально і нелегко. Тому я завжди займаюся самовдосконаленням, навіть під час свого дозвілля. Тоді я можу бути сам на сам із собою, із своїми думками. Цей час я присвячую собі, займаюся улюбленими справами. Звичайно, багато відпочиваю, але намагаюся зробити свій відпочинок активним. Наприклад, зустрітися з друзями, поспілкуватися або пограти у якусь гру, яка потребує кмітливості чи руху.

Подробнее...

З давніх-давен люди одомашнювали диких тварин, які потім давали їм молоко і м'ясо, допомагали обробляти землю і перевозити вантажі, охороняли і захищалижитла. Але людині треба не лише їсти, пити й одягатися. їй потрібна радість і краса. Ось чому поряд з нами живуть золоті рибки.

Мистецтво виведення золотих рибок виникло в Китаї понад тисячу років тому. У XVII столітті їх уперше завезли в Європу. У наш час золоті рибки підкорили весь світ.

Подробнее...

У перекладі з французької мови слово «натюрморт» означає «мертва природа». Натюрморт — це зображення речей, що оточують людину. Ці речі можуть розказати про її життя, смаки, звички. Різні комбінації з тканин, посуду, квітів, фруктів і овочів, дарунків моря і дичини свідчать про багатство світу, створюють різні настрої.

Художники різних епох і народів створювали натюрморти в живописі, графіці, скульптурі, чеканці. У таких зображеннях перед нами постає яскравий світ, який складається з простих, звичайних речей. То чи можна назвати цей світ «мертвою природою»?

Подробнее...

З дитинства мене привчали ставитись до людей з пошаною, намагатись побачити в людині її найкращі риси, бо кожна людина заслуговує бути зрозумілою.

Звичайно, всі люди різні. Хтось має кращий характер, хтось гірший, але всі ми неповторні. Неповторна кожна зовнішність. Коли ми вперше бачимо людину, спочатку звертаємо увагу саме на її зовнішність.

Подробнее...

Можна погодитись, а можна й не погодитись зі словами Шота Руста-велі, що людина, яка не шукає друзів, є ворогом сама собі.

Подивимося на своїх однокласників: у одних справжня, як мені здається, дружба, в інших — тільки приятелювання. Тому, в кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, плазуючи перед однолітками, жалію. Так сталося, що у мене немає друзів.

Подробнее...

Моя приятелька Наталка зовсім недавно помітила, що біля нашого дванадцятиповерхового будинку ростуть плодові дерева — яблуні, сливи, абрикоси, вишні. Вона розповідала мені захоплено: «Уявляєш, завжди пробігала повз них, і мені було все одно — чи тополя, чи яблуня, чи горобина. А тут помітила уквітчане білим деревце — і наче щось за серце зачепило». Нічого я їй не сказала на те, а сама подумала: «От ти вже й подорослішала, Наталочко».

Подробнее...

Copyright © 2019 Сочинения, рефераты, твори, русский язык, українська мова, литература Rights Reserved.