foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Багато років тому англійський філософ Джон Локк, говорячи про почуття міри, прищеплене ще з дитинства, твердив, що в погано вихованої людини сміливість обертається грубістю, простота — неотесаністю, добродушність — улесливістю.
Ввічливість — найголовніша складова нашого життя. Це основа, на якій будується майже все: стосунки між людьми, їх ставлення до тебе. Ти живеш серед людей. Придивися уважно, що відбувається навколо тебе: усі навколо працюють, відпочивають, досягають мети.
Одні не знають, для чого живуть, інші все роблять в ім’я благородної мети. Люди виражають себе. Кожен виражає себе по-своєму: у своїх переконаннях, у відчутті добра і зла, радості і смутку. Для того, щоб бути ввічливим, треба вміти вислухати співбесідника.

Прочитати весь твір…

Я не дуже добре знаю свій родовід. Справа в тім, що моя мама — сирота, виховувалася в дитячому будинку, в інтернаті. І батьків своїх вона ніколи не бачила і нічого про них не знає. Зате в мого батька, крім його мами і тата, є ще два брати, дві сестри, три племінники і п'ять племінниць. Ну і я — єдина й улюблена дочка. От такий у мене «однобічний» родовід... Дідусь розповідає про наших предків неохоче. А от бабуся любить згадувати минуле. Від неї я і довідалася багато чого про свою родину.

Подробнее...

…Держава не твориться в будучикі,
Держава будується нині.
О. Ольжич

Все розберіте… та й.спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?
Т. Шевченко

Батьківщина… Де вона, наша Батьківщина? «Там, де чується наша українська мова й пісня, там, де люди шанують давні українські звичаї, всюди там, де люди пам’ятають про спільну долю й недолю, там, де хочуть вільного українського життя», — скажете ви. Але ж це неправда. Слова, звісно, прекрасні, але вже давно перетворені на шаблон. Усе світле, щире, добре ми перетворили на шаблон…

Прочитати весь твір…

Зима наскочила зненацька. Ще вчора на землі під деревами лежали золоті кола опалого листя. Ця жовтизна поступово мерхнула — свою справу робили нічні тумани, дощі, прохолода, що ставали все сильніше і сильніше. До вечора наступив якийсь дивний затишок. Небо було бузковим, і на його тлі особливо чітко вимальовувалася чорна хмара ворон, що кудись летіли, начебто поспішали укритися від негоди, що насувається.

Подробнее...

У дитинстві я мріяла мати домашню тварину, але батьки щоразу заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. Цей день, напевно, я не забуду ніколи! Як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена родини! А коли побачила це створіння, то була в захваті: на мене дивилося щось мохнате з жовтими, великими, як блюдця, очима. З того дня в мене оселилася кішечка. Згодом вона перетворилася на красиву дорослу кішку, стала мамою, бабусею.

Подробнее...

Для того, щоб навчитися жити в злагоді з природою, треба відчувати себе частиною всього живого на Землі, тобто не завдавати шкоди тваринам (і домашнім, і тим, які зустрінуться на вулиці), не розводити вогнища у лісах, не смітити!
Щоб навчитися любити природу, треба розводити вдома рослини, дбати про них, вчасно поливати, пересаджувати, удобрювати. Після цього у людини не з’явиться бажання «зробити боляче» якійсь рослинці. Людина прагнутиме захищати рослини.
Наприклад, восени ми йдемо збирати гриби, не знаючи, як саме треба це робити. Не забудьте взяти із собою не тільки кошик чи торбинку, а ще й ніж.

Прочитати весь твір…

Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде.

Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся.

Подробнее...

Думаю, що недарма мову називають душею народу. Як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. І вона, як і душа, тільки одна, одна для кожної нації. Хто ж винний у тому, що велика частина населення України розмовляє російською мовою? Хто винний у тому, що дотепер українська мова на вулицях нашого міста сприймається оточуючими як щось надзвичайне? І чи потрібно шукати винних?

Подробнее...

Зима в моєму місті не приносить радості нашому дворовому собаці кличкою Черниш. У нашому дворі кожний під'їзд опікає свою дворнягу. Наш — Черниша. Черниш — непоказний худий пес з довгим тонким хвостом, закрученим бубликом. Він весь чорний, без єдиної світлої плями. Особливо собака прив'язаний до тітки Раї, що живе на останньому поверсі. У неї немає своїх дітей, і всю любов вона віддає дворовим собакам. Черниш — її улюбленець. Однак любов тітки Раї не дуже виручає Черниша від зимових негод: холоднечі, вітру, снігу.

Подробнее...

Майже кожного ранку я прокидаюся в чудовому настрої, бо скоро вже йти до школи. Збиратися мені недовго — умитися, причесатися, одягтися швиденько, прибрати постіль та поснідати — ось я і готовий! Добре, що матуся привчила мене з вечора збирати портфель та готувати на стільці чистий одяг на завтра, це дуже економить час. Поки снідаю на кухні, поглядаю у вікно: там видно стежку, якою дітлахи поспішають до школи. Отже, й мені вже час іти. Цілую матусю та мерщій біжу за приятелями.
Школа вже чекає на нас. Не вірите? А от і правда. Інколи мені здається, що вона прокидається з приходом школярів, оживає, гуде, як вулик. Першими вітаються з нами величезні рослини у передпокої — неначе пальми на морському узбережжі.

Прочитати весь твір…

Copyright © 2019 Сочинения, рефераты, твори, русский язык, українська мова, литература Rights Reserved.