foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Науковці, відтворюючи історію України, користуються інформацією з різних джерел: літописи, дослідження археологів, свідоцтва давніх мандрівників і торговців… І виходить, що з часів Володимира Великого ця історія, наче коралі й дукати на нитку, нанизує події на проблему офіційної релігії. Першим за ту нитку взявся князь Володимир; у пошуках ідеологічної основи майбутньої держави ві« встановив пріоритет загальнослов’янських богів перед душами предків. Яке ж намисто сплелося за тисячу років?
Другою перлиною стало православ’я — і вже візантійські ієрархи борються проти «бісівських танців». Католицтво Польщі й Литви: за шістсот років воно розійшлося із православ’ям не лише в питанні персоніфікації Святого Духа, і ніяка Унія не може виправити становища. Руїна: «латинщики» й «схизматики» завзято рубають одні одних, уніатів та іудеїв.

Прочитати весь твір…

Моя прабабуся Галина Іванівна живе біля Каспійського моря. її місто і назву має відповідну: Каспійськ. Це Росія, республіка Дагестан. Саме там і проводили ми минуле літо. З одного боку — ведичні Кавказькі гори, з іншого — тепле море. Тут все ніби створено для щасливого, радісного життя. Місто з'єднало представників різних гірських народів. Люди дружні, доброзичливі, приязні. А ще в місті дивовижна природа. Влітку у спекотні дні на вулицях розлито аромат розкішних сосен, платанів. Платани займають цілі вулиці. А ще в спеку стоїть невгамовне цвіркання співучих цикад. Собак на вулицях міста не зустрінеш, а ось коти майже на кожному кроці. Проте на морському березі мешкає декілька собак, які привертають увагу всіх, хто приходить на пляж.

Прочитати весь твір…

Рідне місто... Твої вулиці й площі... Як багато з вас носять імена людей, життя яких, часто коротке, було сповнено героїзму.

Вулиця, на якій я живу, теж носить ім'я прославленої людини.

...Наближався час розплати з фашистами. У серпні 1943 року точилися жорстокі бої за міста і села Харківщини. Серед бійців, які віддали своє життя за наш край, були росіяни, осетини, чехи, білоруси. У передмісті Харкова Олексіївці розташувався колишній 227-й стрілецький полк 183-ї стрілецької дивізії. Командував ним Е.Б. Асхаров, уродженець Осетії. Він увесь час був серед воїнів і особистим прикладом запалював бійців. Атаки і контратаки йшли одна за одною. В одній із них майор загинув.

Тепер у новому житловому масиві діти поспішають до школи вулицею, що носить ім'я героя.

Січень цього року видався відносно теплим, вологим, безсніжним. Різдво ми зустрічали з дощем. Та й Святки не обіцяли змін у погоді. Правда, одного разу вночі випав легкий сніг, ртутний стовпчик термометра опустився до мінус чотирьох. Ми вже зраділи: нарешті зима! "Час і лижі готувати", — як завжди невчасно радів тато. Вдень за кілька годин усе змінилося: земля знову оголилася, почав мрячити дрібний набридливий дощ. Добре хоч вітру не було. А потім дощ полив з такою силою, що ми два дні не виходили з дому.

І ось напередодні Хрещення дощ ніби взяв перепочинок. Ми скористалися благодатною погодою і поїхали за традицією в одне з найзаповідніших місць Харкова — у Саржин Яр. Там навіть у негоду красиво. Я люблю місце, де від мінерального джерела тече гомінкий струмок. Його береги одягнуті в каміння. Дно чисте, вода прозора.

Прочитати весь твір…

Copyright © 2019 Сочинения, рефераты, твори, русский язык, українська мова, литература Rights Reserved.