foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Кожний з нас є невід'ємною частиною природи. Нам подобатися спостерігати за першою капеллю, що передвіщає початок весни за першим снігом, що перетворює місто в білу казку за осіннім листопадом, що встеляє землю золотим килимом. Однак всі частіше ми забуваємо, що вся ця краса дуже залежить від нас, від того як ми до неї ставимося. Адже всього цього не буде, якщо люди не перестануть перетворювати нашу планету в більший сміттєвий смітник

Так, ми чекаємо весни, але адже навесні тане сніг, виставляючи напоказ все те, що люди кидали в нього, думаючи, що це не страшно, цього ніхто не побачить. Але ми бачимо. Це бачать всі, коли сніг уже зійшов, а перша зелень не в змозі сховати все це сміття. Ми повинні ставитися до навколишньої природи, тому що ставимося до власного будинку, але адже будинку ми не кидаємо непотрібні речі на пів

Прочитати весь твір…

Я часто аналізую вчинки моїх однолітків. їхні дії нерідко ображають. Наприклад, пригадую недавній випадок, коли мій однокласник кинув петарду, яку під¬палив, під ноги дівчини. Це був у нього такий жарт. Альона дивом не постраждала — вона встигла відскочити на безпечну відстань і почула регіт. Здавалося, хлопці мали б осудити хулігана, а виходить, вони його підтримали. І тільки ви¬падковий перехожий зробив хлопцю зауваження, попередивши, що не варто гра¬ти петардами і що ігри з петардами закінчуються майже завжди травмами, іноді страшними. Це я навів приклад поганого вчинку. А є серед моїх однолітків хлопчики та дівчатка, які роблять добро, люблять прекрасне і не соромляться показа¬ти, на що вони здатні.

Прочитати весь твір…

У нашому класі з'явився новенький. Звати його Микита. Поки він не знайшов собі в класі друга. Він придивлявся до нас, а ми — до нього. Одного разу (це було взимку) Микита приніс до класу вербові гілочки і поставив їх у банку з водою.

З усього було видно, що вони стояли в нього вдома: на гілочках подекуди вже з'явилися зелені листочки. «Ой, як красиво! — зраділи дівчатка. — Начебто весна прийшла».

Подробнее...

Наш улюблений парк з усіх боків оточений водою. Він знаходиться на острові, який утворила річка, що протікає через місто. Щоб потрапити на той острів, треба перейти через невеликий затишний міст. І ти опиняєшся у дивному парку, а точніше, гідропарку. Тут є степовий куточок. Після будь-якої зливи в ньому не побачиш ні однієї калюжі: піщаний ґрунт швидко усмоктує вологу. Трави тут тверді, вони вже не зелені, як навесні або на початку літа, — вони коричневі або попелясто-сірі.

Подробнее...

На наших вулицях часто можна бачити оголошення про пропажу домашніх тварин. Хазяї шукають їх і через газети, і за допомогою телебачення, повідомляючи плинним рядком про своє нещастя. Як правило, шукають породистих собак, улюбленців родини, і відповідно оголошення дають від імені родини.

Але чи зустрічалося вам оголошення про пропажу собаки, написане від імені мешканців цілого багатоповерхового будинку?

Подробнее...

Я "люблю" хворіти. У такі дні я залишаюся вдома, біля мене клопоче бабуся. Мама з татом на роботі, про стан мого здоров'я дізнаються по мобільному телефону. Дідусь мій, як і бабуся, на пенсії, але продовжує працювати. Він — кандидат наук, читає лекції в університеті майбутнім архітекторам. Бабуся займається домашнім господарством, а раніше вона працювала вихователем у дитячому садочку. І зараз її часто запрошують провести консультації, і вона ділиться своїм досвідом з молоддю. Тому в моєму вихованні бере активну участь. Професія педагога, можна сказати, у нас сімейна. Мама працює вчителем початкових класів, а батько викладає фізику в технікумі.

Прочитати весь твір…

Мистецтво взагалі, а живопис зокрема, займають величезне місце в житті людини. Здатність до творчості, до створення витворів мистецтва — істотна відмінність роду людського від іншого живого світу. У ряду видів мистецтва живопису належить особливе місце. Запитаєте чому? Відповім так.

Не кожна дитина тягнеться до пера і паперу, щоб писати вірші або прозу. Не кожен хоче грати на роялі або скрипці.

Подробнее...

Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.

Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби. Кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками — мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним.

Пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.

…Держава не твориться в будучикі,
Держава будується нині.
О. Ольжич

Все розберіте… та й.спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?
Т. Шевченко

Батьківщина… Де вона, наша Батьківщина? «Там, де чується наша українська мова й пісня, там, де люди шанують давні українські звичаї, всюди там, де люди пам’ятають про спільну долю й недолю, там, де хочуть вільного українського життя», — скажете ви. Але ж це неправда. Слова, звісно, прекрасні, але вже давно перетворені на шаблон. Усе світле, щире, добре ми перетворили на шаблон…

Прочитати весь твір…

Для того, щоб навчитися жити в злагоді з природою, треба відчувати себе частиною всього живого на Землі, тобто не завдавати шкоди тваринам (і домашнім, і тим, які зустрінуться на вулиці), не розводити вогнища у лісах, не смітити!
Щоб навчитися любити природу, треба розводити вдома рослини, дбати про них, вчасно поливати, пересаджувати, удобрювати. Після цього у людини не з’явиться бажання «зробити боляче» якійсь рослинці. Людина прагнутиме захищати рослини.
Наприклад, восени ми йдемо збирати гриби, не знаючи, як саме треба це робити. Не забудьте взяти із собою не тільки кошик чи торбинку, а ще й ніж.

Прочитати весь твір…