foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Уявімо, що сьогодні 31 грудня… Незабаром прийде Новий рік, і я допомагаю батькам готуватися до нього. Кухня, ялинка, прибирання кімнат — у цих клопотах непомітно минає день, і я вирішую трошки відпочити.
Прокинувшись, нічого не можу збагнути: за вікном досить світлий присмерк, хоч уже має бути вечір, у хаті немає нікого, крім великого пухнастого кота, який здається таким старим, що дихнеш на нього — і впаде. Дивно, але він дуже схожий на мого Барсика — крихітне кошеня, якого мені вчора подарували. Здивована, одягаюсь і виходжу на вулицю. Щось дивне коїться навколо: наче це й рідне місто, однак якесь зовсім не таке. Знайомі будинки, магазини, все навколо сяє новорічними гірляндами, десь грає музика, однак дивне відчуття не залишає мене.

Прочитати весь твір…

Теплої весни, наприкінці березня, з'являються перші весняні квіти — золоті кружальця мати-й-мачухи. Росте ця чудова рослина на схилах рік, глинищах, бо любить глинисту землю.

Квітки мати-й-мачухи радісно всміхаються весняному сонцю золотисто-жовтими голівками. А тільки-но зійдуть перші зірки на небі, голівки закриваються, засинають. Листочки з одного боку вкриті сірим пушком. А з другого боку — темно-зелені, гладенькі. Вони проростають після того, як одцвітуть квіточки, щоб не заступити їм сонця. Тому й назву отримали — «мати». А зворотнім боком пригорни до себе листочок — холод пройме. Це — мачуха.

Це чудова цілюща рослина, з якою в народі пов'язано багато легенд і повір'їв.

Кажуть, що доля людини в руках самої людини. Ніхто не зможе змінити її життя, окрім неї самої. Та чи дійсно це так, чи достатньо одного лише бажання? Особисто я вважаю, що людина справді може власноруч змінювати свою долю. Перш за все кожна людина має працювати, насамперед над собою. Бо ледарювання та слабодухість призводить до занепаду, до духовної деградації особистості. Праця ж тільки вдосконалює людину, робить її кращою. Також варто пам'ятати й про те, що людина — творець свого щастя. Тільки дуже вольова й сильна особистість може кардинально змінити власне життя раз і назавжди.

З історії людству відомо безліч таких прикладів. Одним із них є життя видатного французького полководця Наполеона Бонапарта, непересічної постаті. Він походив із простої селянської сім'ї, але завдяки своїй наполегливості та витривалості цей чоловік так багато досяг.

Прочитати весь твір…

На проспекті Героїв Сталінграда моя родина живе з 1967 року. Раніше він називався вулицею Байрона. Може, комусь хочеться жити на широкій гучній магістралі з потоком машин у десять рядів. А комусь до душі затишні котеджі на тихих тінистих вуличках старого центра. Одному подавай «висотку», а інший мріє про грядку з укропом і петунією під вікном. У кожної вулиці, як і в людини, своє обличчя, свої проблеми, свій подих.

Подробнее...

Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. Це палісадник — невеликий обгороджений садок. Розбив його один з мешканців нашого будинку, Віктор Іванович. Щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. Він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. Є в палісаднику і ягідні кущі. Тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина.

Подробнее...

Я знаю, що є люди, які мають дуже багато грошей. Їм здається, що вони можуть купити все. І дійсно, у них є прекрасні квартири або навіть будинки, вони їздять на красивих машинах, на них дорогий одяг, багато ювелірних прикрас. Здавалося б, живи й радій. Але мої батьки кажуть, що такі люди не щасливіші тих, хто має скромний достаток.

Щастя за гроші не купиш. А що ж таке бути щасливим? Бути щасливим — означає мати міцну дружну родину, улюблену роботу, вірних друзів і, звичайно ж, здоров'я.

Подробнее...

Людину прикрашають скромність, чуйність, готовність прийти на допомогу тому, хто її потребує, жалість, милосердя.Узимку і птахи, і тварини особливо потребують уваги і заступництва людини. Здавалося б, чим може допомогти пташці звичайний бібліотекар? Зоя Михайлівна знайшла, як підтримати синичок. За вікном бібліотеки вона влаштувала годівницю, куди насипає насіннячко, пшоно, кладе шматочки сала. І радіє, мов дитина, коли синички одна за одною прилітають підгодуватися.

Подробнее...

Духмяний аромат троянди неможливо відчути на відстані. Щоб почути його, треба підійти до квітки і нахилитися. Є і люди, яких можна зрозуміти, лише наблизившись до них. їх зустрінеш не в галасливій юрбі, не на зборах, а в колі друзів, у сім'ї або навіть наодинці. Не на словах, а в мовчанні, у доброму погляді, посмішці розкриється ця людина.

Що ж таке дружба? Це досить нелегке і водночас таке важливе запитання, яке час від часу ставить собі майже кожна людина. Існує дружба, приміром, між народами різних країн світу, однак буває і така, що поєднує назавжди людей. Де б ти не був, ти завжди відчуєш надійне плече друга, відчуєш його підтримку, допомогу. Найстрашніше в людському житті — втратити друга, якого ти знав і якому ти довіряв. І якщо твій друг раптом опиниться в біді, ти, не роздумуючи ні хвилини, прийдеш йому на допомогу.

Прочитати весь твір…

Я не дуже добре знаю свій родовід. Справа в тім, що моя мама — сирота, виховувалася в дитячому будинку, в інтернаті. І батьків своїх вона ніколи не бачила і нічого про них не знає. Зате в мого батька, крім його мами і тата, є ще два брати, дві сестри, три племінники і п'ять племінниць. Ну і я — єдина й улюблена дочка. От такий у мене «однобічний» родовід... Дідусь розповідає про наших предків неохоче. А от бабуся любить згадувати минуле. Від неї я і довідалася багато чого про свою родину.

Подробнее...

У дитинстві я мріяла мати домашню тварину, але батьки щоразу заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. Цей день, напевно, я не забуду ніколи! Як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена родини! А коли побачила це створіння, то була в захваті: на мене дивилося щось мохнате з жовтими, великими, як блюдця, очима. З того дня в мене оселилася кішечка. Згодом вона перетворилася на красиву дорослу кішку, стала мамою, бабусею.

Подробнее...