foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Кажуть, що доля людини в руках самої людини. Ніхто не зможе змінити її життя, окрім неї самої. Та чи дійсно це так, чи достатньо одного лише бажання? Особисто я вважаю, що людина справді може власноруч змінювати свою долю. Перш за все кожна людина має працювати, насамперед над собою. Бо ледарювання та слабодухість призводить до занепаду, до духовної деградації особистості. Праця ж тільки вдосконалює людину, робить її кращою. Також варто пам'ятати й про те, що людина — творець свого щастя. Тільки дуже вольова й сильна особистість може кардинально змінити власне життя раз і назавжди.

З історії людству відомо безліч таких прикладів. Одним із них є життя видатного французького полководця Наполеона Бонапарта, непересічної постаті. Він походив із простої селянської сім'ї, але завдяки своїй наполегливості та витривалості цей чоловік так багато досяг.

Прочитати весь твір…

Теплої весни, наприкінці березня, з'являються перші весняні квіти — золоті кружальця мати-й-мачухи. Росте ця чудова рослина на схилах рік, глинищах, бо любить глинисту землю.

Квітки мати-й-мачухи радісно всміхаються весняному сонцю золотисто-жовтими голівками. А тільки-но зійдуть перші зірки на небі, голівки закриваються, засинають. Листочки з одного боку вкриті сірим пушком. А з другого боку — темно-зелені, гладенькі. Вони проростають після того, як одцвітуть квіточки, щоб не заступити їм сонця. Тому й назву отримали — «мати». А зворотнім боком пригорни до себе листочок — холод пройме. Це — мачуха.

Це чудова цілюща рослина, з якою в народі пов'язано багато легенд і повір'їв.

Наш двір старий. Будинки в ньому споруджували ще до Великої Вітчизняної війни. Будівлі росли разом із цехами тутешніх заводів. Від нашого помешкання рукою кинути до заводу, який випускає техніку для армії, для сільського господарства, гірничої промисловості, залізничного транспорту. Поблизу знаходиться інше важли¬ве підприємство. Його продукція — холодильні машини. Зрозуміло, ми мешкаємо в індустріальному районі. Проте жителі дбають про зелене вбрання двору. Кожної вес¬ни з'являються нові дерева, кущі. Бабусі розбивають під вікнами палісадники. Ону¬ки їхні хто допомагає, а ті, що зовсім малі, стоять і дивляться, а потім охоче поли¬вають квіти, наглядають за чистотою двору, за саджанцями, щоб ніхто їх не зламав.

На деревах з'являються годівниці для птахів, а шпаківнями вже нікого не зди¬вуєш. Кожен під'їзд намагається виділитися: хоче бути кращим в охороні природи, і якщо його мешканці вішають шпаківню, то її зроблено з вигадкою.

Прочитати весь твір…

Я вважаю, що це твердження відображає один з найважливіших законів існування людства, тому не можу з ним не погодитися. Адже батьки — це люди, які дали життя. Без батьків ми ніколи б не зазнали тепла сімейної любові, почуття захищеності. Батьки — це велике щастя, яке ми не завжди цінуємо, бо воно ж завжди поруч, такі звичні, такі свої. І лише коли бачимо сюжет про сирітські будинки, розуміємо: нам так пощастило, бо ми маємо батьків. І любити й поважати їх — наш обов'язок.

Підтвердженням цієї істини є численні приклади з літератури. Так у п'єсі О. Коломійця "Дикий Ангел" через увесь твір червоною ниткою проходить думка про повагу до батьків, адже батько був авторитетом для дітей, як і мати, яка виховала у синів та дочки беззаперечну повагу до батька.

Прочитати весь твір…

Літо цього року нічого не обіцяло гарного: дощ не припинявся уже другий місяць, ледве затихаючи на декілька годин удень. Бридко було на вулиці, холодно, незатишно, брудно. А вдома одному нудно. Друзі роз'їхалися, батьки на роботі.

Зненацька мамі запропонували для мене «роботу». Тобто треба було купити путівку й у той же час ніби працювати за цією путівкою в одному невеликому чи то зоопарку, чи то заповіднику Криму.

Подробнее...

Якось, знаходячись у Києві, ми зайшли до кафе пообідати. За столик крім нас сіла жінка похилого віку з маленькою онучкою. Дівчинка вередувала, не хотіла їсти борщ і вимагала «грибочків» — тістечок.На блюді лежав акуратно нарізаний свіжий чорний хліб, пишний і ароматний.

— Який смачний і красивий хліб, — сказала я.— Правда?! — відгукнулася жінка. — Для мене він смачніший будь-яких «грибочків» і «наполеонів».І Валентина Михайлівна (так звали жінку) розповіла, як під час війни вона, тоді восьмирічна дівчинка, жила з мамою в селі, куди вони переїхали, рятуючись від голоду.

Подробнее...

Якщо є поняття «справжня краса», отже, існує і удавана, штучна, далека від істини. Чи одне і те саме ми розуміємо, коли говоримо: «Яка красива дівчина!» і «Яка красива людина!»?

Перше, що спало на думку; коли задумався про справжню красу людини, — це Елен і Наташа, якими їх побачив на балу Андрій Волконський. «її [Наташині] оголені шия і руки були худі і некрасиві в порівнянні з плечима Елен».

Подробнее...

Великий живописець Исаак Левитан ще учнем художнього училища виявив себе як талановитий пейзажист: в 16 років він уже був відзначений на виставці поряд зі знаменитими тоді художниками. Кожний його пейзаж хвилював глядача. Секрет таївся в таланті художника і його безмірної любові до російської природи. Але сам художник у ці роки був нещасний: він рано осиротів, його переслідували вбогість і безправ'я, йому доводилося боротися за існування й це, безумовно, позначалося на його настрої, на настрої картин, які він писав. Його щиросердечному стану відповідає картина "Узимку в лісі. Вовк" (є й інша картина Левитана з назвою "Узимку в лісі"). Ця картина написана художником у віці 25 років. На той час він уже майстерно володів технікою пейзажу, розумів його "душу", міг передати лірикові й виразити через пейзаж свої почуття, був досить відомим, але усе ще продовжував сильно бідувати й страждати.

Прочитати весь твір…

У напівтемній залі застигла напружена тиша. Погляди всіх глядачів спрямовані на яскраво освітлену сцену. І ось завіси розсунулась, відкривши глядачам співачку, одягнену в українське національне вбрання. Із насолодою слухаю чарівну українську мелодію. А вона дзвенить, переливається срібними тремтливими звуками цимбал, пробуджує у серці ніжним голосом сопілки солодкий смуток.

Чомусь спало на думку, що без музики, без пісні не змогли б існувати ні радість, ні кохання; люди не були б щасливими, добрими, ніжними.

Я не уявляю свого життя без пісні. Вона завжди зі мною, я всюди чую її легкий подих. І де б я не була, що б не робила, завжди в моєму серці — пісня. Іноді вона мрійлива, іноді весела, і навіть тоді, коли душу огортає смуток, зі мною пісня.

Прочитати весь твір…

Прислів'я — найдавніша творчість народу. В них — наймудріші думки, їх треба розуміти, бо вони лежать не зовсім на поверхні. Ось прислів'я про вересень. Це перший місяць осені, назва його походить від рослини вереса, що росте в Поліссі і найпишніше цвіте саме у цьому місяці.

Квітне верес. Та ми не всі його бачимо. А от яблука рум'яні, виноград яскраво-зелений, жовтий, синій, аж чорний, груші з рожевими бочками, кавуни у смужку світло-зелену і темно-зелену, майже білі — а розміри які хочеш!

Подробнее...

Copyright © 2018 Сочинения, рефераты, твори, русский язык, українська мова, литература Rights Reserved.