foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

В творчості Олександра Твардовського дуже яскраво представлена тема війни. Особливо в його поемі «Василь Тьоркін» А. Солженіцин писав про нього: «Але з часів фронту я відзначив «Василя Тьоркіна» як дивовижний успіх... Твардовський зумів написати річ позачасову, мужню і незабруднену...».

Кажуть, що вже поставили пам'ятник бійцеві Василю Тьоркіну. Пам'ятник літературному героєві — річ взагалі рідкісна, а в наший країні особливо. Але мені здається, що герой Твардовського заслужив цю честь по праву. Адже разом з ним пам'ятник отримують і мільйони тих, хто так чи інакше схожий на Василя, хто любив свою країну і не жалів своєї крові, хто знаходив вихід зі скрутного становища й умів жартом скрасити фронтові труднощі, хто любив пограти або послухати музику на привалі. Багато хто з них не знайшов навіть своєї могили. Хай же пам'ятник Василю Тьоркіну буде і надгробком.

Прочитати весь твір…

Великий німецький романтик Е. Гофман розкриває у своїх творах ілюзорність і примарність світу, в якому можна знайти порятунок від бездуховності, сірості та порожнечі лише за допомогою сили мистецтва, романтичних уявлень і створення великих і світлих ілюзій.

У казці-новелі «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» зображена брехлива велич правлячої верхівки. Це лялькова держава, де все схоже на безглуздий маскарад і де успіх часто приходить не до того, хто на нього заслуговує, а зовсім навпаки. Так, народившись жалюгідним і нещасним, завдяки чарівним чарам феї Розабельверде, Цахес отримує три чарівні волосинки — вміння не бути, а здаватися — що робить його в очах оточуючих мудрим і прекрасним. Привласнивши собі чужі перемоги, славу, любов, він стає першою людиною в механічній державі.

Прочитати весь твір…

Проблема добра і зла, природи і суті добра і зла — вічна проблема, яка завжди хвилювала поетів і мислителів, серед яких був і Вольтер — видатний французький мислитель і майстер слова.

Комедія «Простодушний»— один з найдраматичніших творів письменника, в якому він зобразив конфлікт між «сином природи» та «цивілізованим суспільством» і одночасно вирішує питання про те, хто є носієм добра на цьому світі, і чи можливим є «мале зло» в ім'я «великого блага».

Молодий європеєць, який виріс серед індіанського племені гуронів, повертається до Франції. Простодушний, чесний і прямий, відкритий у своїх думках герой стикається з несправедливістю, цинізмом «цивілізованого» світу.

Прочитати весь твір…

Роман Джонатана Свіфта Подорожі Гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм романа є Лемюель Гуллівер, хірург, а після — і капітан декількох кораблів.

Перша частина романа описує відвідини Гуллівером Ліліпутії. Само назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її мешканці. На початку жителі Ліліпутії зустрічають Гуллівера цілком привітно. Йому дають ім'я Людина Гори, надають житло, забезпечують живленням — що особливо важко — адже його раціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. Одного разу Гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі.

Прочитати весь твір…

XX сторіччя принесло людству можливість усвідомлення себе єдиним цілим, або небачений раніше технічний прогрес. Але окрім цього саме воно породило нове жахливе явище — світові війни, трагедії вражаючого масштабу, що зачіпали відразу сотні мільйонів людей. Цілком природно, що це знайшло відображення у творчості багатьох письменників, особливо з тих країн, які безпосередньо брали участь у цих війнах.

Прогресивні письменники минулого також неодноразово зверталися до теми воєн, але саме у XX сторіччі ця тема стала актуальною, як ніколи, і антивоєнний пафос досяг небаченої раніше сили. Проте дійсно антивоєнними творами слід усе-таки вважати не ті, де оспівуються героїзм переможців і перемога над конкретним ворогом, що зображується втіленням зла (цю помилку роблять дуже часто), а саме ті, де засуджується війна як явище взагалі, де її жорстокості протиставляються принципово інші цінності: милосердя та гуманізм, хай навіть безпосередні події війни там оминаються, а увага авторів зосереджується на наслідках трагедії.

Прочитати весь твір…

Герой роману — людина сильної волі, відважна, яка не ховається від небезпеки, а сміливо дивиться вперед і йде назустріч бурям і тривогам, щоб знайти своє справжнє призначення, зіграти свою роль у житті і заповнити душевну порожнечу хоча б діяльністю без певної мети. «Герою нашого часу» — наче портрет,, але не однієї людини: це портрет, складений з недоліків усього нашого покоління, в повному їх розвитку. Авторові «просто весело було малювати сучасну людину, якою він її розуміє і дуже часто зустрічав». Байдужість та іронія головного героя — це більшою мірою світська звичка, ніж риса вдачі. Ось яку оцінку дає він собі сам: «Пробігаю в пам'яті все моє, що минуло, і ставлю мимоволі питання: навіщо я жив? Для якої мети я народився? Чи справді вона існувала? Мабуть, було мені призначення високе, тому що я відчуваю в душі моїй сили неосяжні.

Прочитати весь твір…

В есе «Проблеми театру» Фрідріх Дюрренматт стверджував, що найбільш вдалою формою для висвітлення конфліктів сучасності є трагікомедія. Гротескні перебільшення, балаганні жарти та несподівані парадокси властиві трагікомедії, дозволяють, на його думку, зобразити не лише справжню природу світу та людини, але й показати механізми несправедливості. «Гротеск — одна з великих можливостей бути точним», — казав він. Отже, не випадково його найкращу п'єсу «Гостина старої дами» написано саме в такому жанрі.

Багато письменників у своїх творах намагалися розкрити причини перетворення звичайної людини на вбивцю. Але важко назвати хоч один твір, де це відбувається не з однією людиною, а одразу з усіма мешканцями цілого міста. Ф. Дюрренматт у своїй п'єсі намагається зрозуміти саму здатність людей приймати злочин за норму, розкриває соціальні та психологічні причини, що пояснюють інертність або відверте сприяння злу.

Прочитати весь твір…

Поема «Божественна комедія» — вершина творчості відомого італійського поета, основоположника італійської літератури Данте Аліґ'єрі. Сучасники поета вважали, що Данте побачив потойбічний світ і розповів про його устрій у своєму творі. Але насправді суть поеми не тільки у зображенні потойбічного світу і життя після смерті. Тлумачення смислу поеми можливе з декількох ракурсів бачення. В буквальному розумінні — це дійсно подорож душі після смерті у потойбічному світі. Але, крім буквального, правомірним є також алегоричне розуміння поеми, тобто кожна подія, кожна деталь несе у собі додаткове значення.

За традиційними релігійними уявленнями, пекло — місце, в якому знаходяться грішники. Страждання через досконалі гріхи в чистилищі призначено для тих, хто має можливість очиститися і врятуватися для нового життя.

Прочитати весь твір…

Драматичною, кривавою, величною і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття.

Сутність буття людини, духовні цінності традиційної культури поставлені суспільством під сумнів. І не дивно: в цей час йшли світові війни, рушилися країни і з'являлися нові, робилися наукові відкриття і йшли в небуття старі теорії світу...

У пошуках сенсу буття, виходу із ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до основ життя, відшукати втрачену цивілізацією гармонію зі світом. Рятівне у своїй чистоті слово, яке є втіленням єдності з природою, світом, болісно шукає Рільке, коли пише поетичні цикли «Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея».

Прочитати весь твір…

Самуїл Маршак— російський письменник. Літературний талант в ньому пробудився з дитинства — він придумував віршики і записував їх у свій зошит. Поталанило йому на зустрічі з людьми, які підтримали у житті: і батьки, і гімназійні вчителі, а згодом і відомий співак Федор Шаляпін, літератор Володимир Стасов доклали зусиль, щоб талант хлопця не розпорошився.

Маршак поїхав навчатися до Петербурга, а завершував освіту в Англії. Повернувшись із-за кордону, Самуїл Маршак активно береться за створення дитячих будинків, саме йому належить ідея створення і дитячих театрів, для яких він і пише свої казки-п'єси. Одна з них — «Дванадцять місяців».

Подробнее...