foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Роман Джонатана Свіфта Подорожі Гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм романа є Лемюель Гуллівер, хірург, а після — і капітан декількох кораблів.

Перша частина романа описує відвідини Гуллівером Ліліпутії. Само назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її мешканці. На початку жителі Ліліпутії зустрічають Гуллівера цілком привітно. Йому дають ім'я Людина Гори, надають житло, забезпечують живленням — що особливо важко — адже його раціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. Одного разу Гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі.

Прочитати весь твір…

Спочатку було Слово... Так починається книга книг — Біблія. Саме у слові бере весь свій початок. Сьогодні ми не додаємо слову такого великого значення, як в давнину. Людина мало стурбована тим, як він говорить. Йому важливіше те, що він говорить. Важливо передати в слові більше інформації. Наша мова стала одноманітною, неемоційною, в ній багато вульгаризмів, а то і нецензурних слів і виразів. Серед молоді зараз дуже популярна своя особлива мова. Його називають молодіжним сленгом, або жаргоном. Мені здається, що такі наші слівця потрібні іноді як протест проти стандартності, мовних штампів, проти словесної пишноти і марнослів'я. Іноді хочеться спілкуватися зі своїми однолітками так, щоб дорослі не проникали в світ наших інтересів, хочеться просто поговорити про своє на «своїй» мові.

Прочитати весь твір…

«Вишневий сад» була останньою і, можна сказати, підсумковою п'єсою Антона Чехова. Він написав її незадовго до смерті, 1904 року, на стикові епох, коли передчуття змін в суспільстві було особливо помітним. Напередодні соціального вибуху він як творча людина, не міг не відчувати загального настрою, непевність моменту майже мимоволі викликала потребу осмислити сучасну йому дійсність з позицій минулого й майбутнього. Але в драматичному творі автор може передати свої думки лише через виведені в ньому образи. Тому персонажі «Вишневого саду» пов'язані з різними часовими верствами. У жодному іншому його творі немає стільки символічного навантаження образів, як у цій п'єсі.

Прочитати весь твір…

Поема «Божественна комедія» — вершина творчості відомого італійського поета, основоположника італійської літератури Данте Аліґ'єрі. Сучасники поета вважали, що Данте побачив потойбічний світ і розповів про його устрій у своєму творі. Але насправді суть поеми не тільки у зображенні потойбічного світу і життя після смерті. Тлумачення смислу поеми можливе з декількох ракурсів бачення. В буквальному розумінні — це дійсно подорож душі після смерті у потойбічному світі. Але, крім буквального, правомірним є також алегоричне розуміння поеми, тобто кожна подія, кожна деталь несе у собі додаткове значення.

За традиційними релігійними уявленнями, пекло — місце, в якому знаходяться грішники. Страждання через досконалі гріхи в чистилищі призначено для тих, хто має можливість очиститися і врятуватися для нового життя.

Прочитати весь твір…

Драматичною, кривавою, величною і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття.

Сутність буття людини, духовні цінності традиційної культури поставлені суспільством під сумнів. І не дивно: в цей час йшли світові війни, рушилися країни і з'являлися нові, робилися наукові відкриття і йшли в небуття старі теорії світу...

У пошуках сенсу буття, виходу із ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до основ життя, відшукати втрачену цивілізацією гармонію зі світом. Рятівне у своїй чистоті слово, яке є втіленням єдності з природою, світом, болісно шукає Рільке, коли пише поетичні цикли «Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея».

Прочитати весь твір…

Проблема добра і зла, природи і суті добра і зла — вічна проблема, яка завжди хвилювала поетів і мислителів, серед яких був і Вольтер — видатний французький мислитель і майстер слова.

Комедія «Простодушний»— один з найдраматичніших творів письменника, в якому він зобразив конфлікт між «сином природи» та «цивілізованим суспільством» і одночасно вирішує питання про те, хто є носієм добра на цьому світі, і чи можливим є «мале зло» в ім'я «великого блага».

Молодий європеєць, який виріс серед індіанського племені гуронів, повертається до Франції. Простодушний, чесний і прямий, відкритий у своїх думках герой стикається з несправедливістю, цинізмом «цивілізованого» світу.

Прочитати весь твір…

Хто може однозначно розрізнити, де закінчується абсурд реальності, а де починається фантазія будь-якого письменника? З одного боку, життя настільки різноманітне, що в ньому можуть бути надзвичайні збіги обставин чи просто ситуації, що не вкладаються у звичні рамки, а з іншого, — хіба свідомі пись-менники-реалісти завжди дотримувалися лише фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документа, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалістичні твори спокійно можуть містити в собі символічний зміст, але є ще питання, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для віруючого — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто-густо не співпадають. Стовідсотково символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ, або навпаки: зовні реалістичні можуть виявитися відвертою брехнею.

Прочитати весь твір…

Життя людей сповнене проявів, які при уважнішому розгляді можуть здатися нелогічними чи навіть абсурдними. Особливо це вражає, коли йдеться про явища суспільного життя, коли кожна окрема людина діє за законами особистої логіки, а в поєднанні виходить щось майже безглузде. Глобальні політичні експерименти XX сторіччя неодноразово закінчувалися трагедіями цілих народів, вони здійснювалися на очах письменників, що бачили протиріччя між ідеями та їх втіленням, і були свідками того, як великі маси людей, об'єднавшись, робили речі, не сумісні зі здоровим глуздом, які ніколи не вчинили б поодинці, а потім наївно жахалися і твердили, що всі вони нічого не знали і не розуміли. Не випадково виник особливий художній напрям, що зосередив свою увагу на висвітленні саме цього моменту людського існування.

Прочитати весь твір…

XX сторіччя принесло людству можливість усвідомлення себе єдиним цілим, або небачений раніше технічний прогрес. Але окрім цього саме воно породило нове жахливе явище — світові війни, трагедії вражаючого масштабу, що зачіпали відразу сотні мільйонів людей. Цілком природно, що це знайшло відображення у творчості багатьох письменників, особливо з тих країн, які безпосередньо брали участь у цих війнах.

Прогресивні письменники минулого також неодноразово зверталися до теми воєн, але саме у XX сторіччі ця тема стала актуальною, як ніколи, і антивоєнний пафос досяг небаченої раніше сили. Проте дійсно антивоєнними творами слід усе-таки вважати не ті, де оспівуються героїзм переможців і перемога над конкретним ворогом, що зображується втіленням зла (цю помилку роблять дуже часто), а саме ті, де засуджується війна як явище взагалі, де її жорстокості протиставляються принципово інші цінності: милосердя та гуманізм, хай навіть безпосередні події війни там оминаються, а увага авторів зосереджується на наслідках трагедії.

Прочитати весь твір…

Відомий французький письменник Марсель Пруст є творцем жанру модерністського психологічного роману. Головним його творчим методом вважається імпресіонізм, але у центральному його доробку романі «У пошуках втраченого часу», що складається із семи томів, можна знайти ознаки застосування інших прийомів, наприклад, поетичного символізму. Філософсько-естетичиі погляди Пруста частково співпадають із ученням А. Берґсона, його світосприйняття ґрунтується на інтуїтивізмі, тому цей письменник зображує внутрішнє життя як «рух свідомості», навіть простір і час постають у його творах чимось суб'єктивним. Марсель Пруст, узагальнюючи власний життєвий досвід, намагається висвітлити недостовірність і відносність уявлень людини про себе, світ і суспільство, а також непевність самого суспільства. Він доходить висновку про нереальність суспільного життя, неможливість кохання і взаєморозуміння, отже саме існування людини, на його думку, є «втраченим часом», а єдиним реальним сенсом буття — мистецтво.

Прочитати весь твір…