foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Народні прислів'я є згустком людського морального досвіду. Але ми не завжди дотримуємося правил, заповіданих нашими батьками. Усі ці правила називають етикою. Етика є елементом культури.

Один давній міф розповів давньогрецький філософ Протагор. Коли боги створили людей та тварин, вони наказали двом титанам — Прометею та Епітемею — дати людям якихось здібностей. Епітемей випросив у Прометея цю роботу, але розподіл здібностей учинив досить прямолінійно: одним дав силу, але не дав швидкості, а іншим, слабким, подарував швидкість. Навіть їжу тваринам подарував різну: одним злаки, іншим коріння, третіх зробив хижаками.

Прочитати весь твір…

Одвічне, як світ, і завжди хвилююче питання: із чого починається Батьківщина? З маминої пісні? З батьківської хати? Усе це так, проте не останнє, якщо не найперше місце належить природі. Охороняти природу — значить охороняти Батьківщину.

Згадаймо наших далеких предків. Обов'язковою умовою заселення нових територій була наявність води, лісу. Якщо з тих чи інших причин чогось бракувало, то селяни копали криниці, саджали лісосмуги й фруктові дерева.

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі...

Прочитати весь твір…

Найчарівніший прояв любові — кохання. Це почуття знову й знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. Кохання змінює людину, в її душі ніби розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну клітину; кохання дарує людині радість, гармонію — саме таким є ідеальне уявлення про це почуття. Та чи існує таке кохання? Чи кожна людина зустріне його на своєму шляху?

На мою думку, кохання, у тому разі, коли воно дійсно справжнє, — це важке випробування. Таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. Йому байдужі відстань, час, вік, розставання. Не завжди можна ототожнити таке почуття із щастям.

Прочитати весь твір…

«Хліб — всьому голова» всім відоме українське прислів'я. В ньому закладена вікова мудрість українського народу, який протягом усього розвитку приділяв хлібу велику увагу. Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни.

З давніх-давен у житті українців було і залишається на першому місці виховання з раннього дитинства дбайливого ставлення до хліба. Україна завжди була і є житницькою, хлібною країною, бо має багаті чорноземні ґрунти.

Хліб... Ось він — свіжий, м'який, запашний — лежить на вишитому рушнику. Від нього іде запах золотої ниви, спекотного сонця, чується пісня жайворонка.

Прочитати весь твір…

Часто у розмовах із друзями я чую думку, що наша справа — учитися, здобувати знання, які стануть основою майбутньої справи. Політика ж — справа дорослих, їм засідати в парламенті, кабінетах, керувати державою. Особисто мені тяжко погодитись з такою позицією, бо я переконаний, що саме від нашої суспільної свідомості залежить майбутнє України.

Хіба ми цього не відчуваємо? Хіба ті зміни у ставленні до нас, молодих, із боку влади не доводять, наскільки вагомою силою ми вважаємося? На початку дев'яностих до молоді, яка дозволила собі протестувати проти влади, придивлялися, вивчали з обережністю не тому, що розуміли, яку рушійну силу вона має, а тому, що у тієї ж влади спрацював інстинкт самозбереження.

Прочитати весь твір…

Слово... Буденність і значущість. Простота і таїна. Звичайність і магія. І це все вміщається у слові. Мабуть, коли створювалась мова як засіб спілкування, людство ще не усвідомлювало до кінця силу слів. Бо якось би убезпечило себе від його смертоносної дії. Слова зради, підлості вбивають щось значуще, що існує в людині заради добра і милосердя.

Щастя і горе, радість і смуток — усе може бути в одному слові. І єдина залежність від контексту вимовлених слів та від почуттів, що закладаються в цьому слові.

Прочитати весь твір…

Я вважаю, що нам, сучасним старшокласникам, випала виняткова доля: початок нашого дорослого життя співпадає з початком третього тисячоліття. На перший погляд, це незвичайно й цікаво, адже не кожному поколінню так щастить. Та це лише на перший погляд, бо знаю, що в серці кожного з нас зачаїлась тривога, насторожене очікування: що чекає мене попереду, у дорослому житті?

Думаю, не помилюсь, коли скажу, що кожний старшокласник вже більш-менш визначив своє майбутнє (чи то сам, чи то за допомогою дорослих). Та які б плани ми не укладали щодо особистого життя, всі вони, з'єднані воєдино, скеровані на головне — служіння своїй країні, сприяння її зміцненню, розквіту, її звеличення у світових масштабах. Я твердо в цьому переконаний і вважаю саме це головним покликанням і призначенням моїх однолітків.

Прочитати весь твір…

Від народження до смерті людину охороняє закон. Вступив ти до університету або одружився, купив автомобіль або вийшов на пенсію — ти виконуєш дію, в якій присутній закон. Той самий закон застосовують до тих, хто робить дії, несумісні із загальнолюдськими правилами.

Деякі люди вважають, що дуже обтяжливо знати стільки законів, — адже їх так багато. Нехай, мовляв, їх вивчають юристи, судді та прокурори. Людина думає, що якщо вона не вчиняє погано, то й виконує закони. Але це не так. Законів, які регламентують наше життя, дуже багато, а незнання їх призводить до поганих наслідків.

Прочитати весь твір…

Нарешті настала весна. Я радісно зустрічаю першу траву, що, мов курчатко, продзьобується крізь ще холодну землю. Очі мимоволі вихоплюють у небі пташиний політ, наче танок, і довго-довго стежать за ними. Я знаю: ще трохи — і навколишній світ буквально вибухне буянням весни! Трепетно й ніжно зазеленіють кущі й дерева, кольоровими краплинами розсиплються по землі перші квіти, в неосяжно блакитному небі летітимуть до болю рідні птахи, що повертаються додому, сонце розіллється вулицями рідного міста і заблищить у струмочках, вінках, очах людей.

Прочитати весь твір…

Осінь. Золота, тиха, аж наче втомлена. Починає владарювати непомітно, прицілюючись і крадучись.

Ген там стоять широкі клени, випромінюючи своїми верхівками позолоту, якою вкриває їх вона, чарівниця-осінь.

А то вже осика затремтіла, запаморочилась... Легенький вітерець доторкнувся до її дрібненьких листочків, і затріпотіли вони, виграючи то червонуватим, то жовтуватим кольорами. І ніби змовилося з ними небо — його блакить так гарно вбирає в себе їхні барви.

Прочитати весь твір…