foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Я — дев'ятикласник, і проблема вибору професії зараз достатньо важлива для мене. Звичайно, я довго міркував над цим питанням. У моїх батьків із цього приводу своя думка. А оскільки закінчення школи все ближче, мої тривоги стають сильнішими. Але попереду ще 3 роки.

Як і більшість моїх друзів, я збираюся після закінчення школи вступати до університету або іншого вищого навчального закладу. Я сподіваюсь, що отримаю атестат з гарними оцінками. Але я розумію, як багато молоді принесе свої атестати з відмінними оцінками до приймальної комісії університету. Складання вступних іспитів — серйозне випробування для тих, хто хоче продовжувати свою освіту.

Прочитати весь твір…

За що відповідає людина? За все, що відбувається на нашій планеті, чи за щось дуже невелике?

У романі Роні «Боротьба за вогонь» розповідається про життя стародавніх людей. Плем’я довірило хлопчику охороняти і підтримувати вогонь, адже доісторичні люди не вміли добувати його. Довіривши підлітку берегти вогонь, плем’я довірило йому себе, свої життя, а хлопчик заснув, вогнище погасло. Він прирік своїх одноплемінників на холод, голод і, можливо, на смерть.

Цей приклад переконливо доводить, що нести відповідальність за інших — це значить уміти відповідати за самого себе. Тільки та людина, яка здатна поступишся власними інтересами, може відповідати за інших.

Прочитати весь твір…

Однією з найкрасивіших мов у світі є українська. Існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. Можливо, з цим доречно було б посперечатися, та річ не в тому. Особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через віки крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі та багатогранності.

Протягом багатьох сторіч існування української нації чимало ворогів намагалися позбавити народ не тільки волі, але й знищити його власну мову, культуру, традиції. Руйнувалися храми, пам'ятки архітектури, знищувалися рукописи, але мова жила. З покоління в покоління передавалися твори народного епосу — билини, сказання, балади, пісні, в яких відтворилося історичне минуле .українського народу, його героїчна боротьба проти поневолювачів.

Прочитати весь твір…

Я люблю свою рідну землю і щасливий, що народився і живу в Україні. Нема у світі для мене нічого кращого за мій народ, за прекрасну милозвучну українську мову, за нашу природу, з її розмаїттям, спокійною силою і радісними фарбами.

Милуючись природою рідного краю, згадую давню легенду про те, як Бог роздавав народам землі. Комусь дісталися гори, комусь — ліси, хтось мав жити в степах, а хтось — у пустелях. Коли всі отримали, що їм призначалося, Бог у куточку зали побачив заплакану дівчину-красуню. Одяг її був бідний, але ошатний, голову прикрашав вінок із квітів, а на плечі падали різнокольорові стрічки.

Прочитати весь твір…

Серед усього живого на Землі людину вирізняє не лише здатність удосконалю вати знаряддя праці і вміння думати, а, в першу чергу, здатність відчувати.

У Давній Греції існувала легенда про те, як боги, заселяючи Землю, наказа ли титанам Прометею і Епіметею дати всьому живому здібності. Епіметей, який спершу робив, а потім думав, умовив Прометея віддати цю роботу йому і стан розподіляти здібності серед створених живих істот. Одних він наділяв силою, інших — швидкістю. Він створив різну їжу: травоїдні вживали рослини, а хижаки м’ясо. Також Епіметей придумав для кожного виду тварин свій захист від холоду й спеки. Здається, він подбав про все.

Прочитати весь твір…

Інколи істину, правильне рішення, свій життєвий шлях неможливо знайти одразу.

Я вважаю, що саме тому ті, хто шукає істину, йдуть попереду, тож і змушені блукати.

По-перше, пошук істини вимагає від людини самовідданості та самопожертви, відмови від спокою та звичного способу життя.

По-друге, шлях до істини, як свідчить світовий досвід людства, — це шлях помилок та втрат. Наприклад, для Ієшуа Га-Ноцрі, героя роману М. Булгакова «Майстер та Маргарита», пошук істини коштував життя. А супроводжували його непорозуміння з іншими, відмова від спокійного життя на одному місці, зради тих, у кого вірив. Але навіть заради свого порятунку герой не відмовився від своїх переконань, не обрав шлях брехні.

Прочитати весь твір…

«Життя прожити — не поле перейти», — каже народна мудрість. Чому? Бо «життя є страждання», якщо вірити Гаутамі.

Здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. Хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. А що краще? Важко сказати.

Немає людини, життя якої складається абсолютно щасливо. Чому? Бо в житті завжди є труднощі. Через них має пройти кожен. Якщо ж людина ніколи не зазнавала ніяких проблем, вона перестає бути людиною. Йдучи життєвим шляхом, ми весь час вчимося. Це навчання неможливо пройти теоретично, його пізнають лише на власній практиці.

Прочитати весь твір…

Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає — вона, по суті, є лише передмова до людини.

Відповідальність — це обов'язок перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов'язок, честь і совість, життєва позиція — це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість.

Прочитати весь твір…

Цілих вісім перших років життя я був єдиною дитиною в сім’ї, центром, нам коло якого оберталося життя великої родини. Дідусі наввипередки купували мені іграшки, бабусі змагалися між собою за мою прихильність, тато і мама кожного дня демонстрували мені свою любов. Здавалося, що в той час я мав усе, чого можна бажати. Пам’ятаю, у сім років я дуже хотів, щоб поряд зі мною жила якась істота, про яку я піклувався б. Я мріяв про собаку, але батьки говорили, що собака — це добре, але вона ніколи не заговорить з тобою, не розповість щось цікаве, не поділиться наболілим.

—Якщо хочеш про когось піклуватися, то нехай це буде братик чи сестричка, — з. довірою в голосі говорив тато.

Прочитати весь твір…

Кажуть, що під час народження життя кожного вже передбачене вищими силами. Існує й інша точка зору: те, як людина побудує своє життя, залежить від неї самої.

Я не хочу приставати на ту чи іншу думку, тому що вважаю: головне, щоб людина жила по законам совісті і честі.

По-перше, людина має залишити по собі добру пам’ять.

По-друге, людина повинна ставитися до інших так, як хоче, щоб ставилися до неї.

Прочитати весь твір…