foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: «Коли зникає мова — народу нема більше!»

Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями.

Подробнее...

Я не дуже добре знаю свій родовід. Справа в тім, що моя мама — сирота, виховувалася в дитячому будинку, в інтернаті. І батьків своїх вона ніколи не бачила і нічого про них не знає. Зате в мого батька, крім його мами і тата, є ще два брати, дві сестри, три племінники і п'ять племінниць. Ну і я — єдина й улюблена дочка. От такий у мене «однобічний» родовід... Дідусь розповідає про наших предків неохоче. А от бабуся любить згадувати минуле. Від неї я і довідалася багато чого про свою родину.

Подробнее...

Я "люблю" хворіти. У такі дні я залишаюся вдома, біля мене клопоче бабуся. Мама з татом на роботі, про стан мого здоров'я дізнаються по мобільному телефону. Дідусь мій, як і бабуся, на пенсії, але продовжує працювати. Він — кандидат наук, читає лекції в університеті майбутнім архітекторам. Бабуся займається домашнім господарством, а раніше вона працювала вихователем у дитячому садочку. І зараз її часто запрошують провести консультації, і вона ділиться своїм досвідом з молоддю. Тому в моєму вихованні бере активну участь. Професія педагога, можна сказати, у нас сімейна. Мама працює вчителем початкових класів, а батько викладає фізику в технікумі.

Прочитати весь твір…

Уявімо, що сьогодні 31 грудня… Незабаром прийде Новий рік, і я допомагаю батькам готуватися до нього. Кухня, ялинка, прибирання кімнат — у цих клопотах непомітно минає день, і я вирішую трошки відпочити.
Прокинувшись, нічого не можу збагнути: за вікном досить світлий присмерк, хоч уже має бути вечір, у хаті немає нікого, крім великого пухнастого кота, який здається таким старим, що дихнеш на нього — і впаде. Дивно, але він дуже схожий на мого Барсика — крихітне кошеня, якого мені вчора подарували. Здивована, одягаюсь і виходжу на вулицю. Щось дивне коїться навколо: наче це й рідне місто, однак якесь зовсім не таке. Знайомі будинки, магазини, все навколо сяє новорічними гірляндами, десь грає музика, однак дивне відчуття не залишає мене.

Прочитати весь твір…

Кажуть, що доля людини в руках самої людини. Ніхто не зможе змінити її життя, окрім неї самої. Та чи дійсно це так, чи достатньо одного лише бажання? Особисто я вважаю, що людина справді може власноруч змінювати свою долю. Перш за все кожна людина має працювати, насамперед над собою. Бо ледарювання та слабодухість призводить до занепаду, до духовної деградації особистості. Праця ж тільки вдосконалює людину, робить її кращою. Також варто пам'ятати й про те, що людина — творець свого щастя. Тільки дуже вольова й сильна особистість може кардинально змінити власне життя раз і назавжди.

З історії людству відомо безліч таких прикладів. Одним із них є життя видатного французького полководця Наполеона Бонапарта, непересічної постаті. Він походив із простої селянської сім'ї, але завдяки своїй наполегливості та витривалості цей чоловік так багато досяг.

Прочитати весь твір…

Мати... Це наймиліше в світі слово. Мати... В цьому слові все: ніжність, доброта, любов, піклування. Воно відлунює різними прекрасними мелодіями, колисковими. Воно пахне польовими квітами та натрудженими руками. В ньому безсонні ночі, нескінченні хвилювання. Мати — найрідніша в світі людина. Напевно, немає жодного, хто б міг це заперечити. Мати — це символ безмежної любові, великої душі, символ життя.

З першої хвилини життя схиляються над нами матері. Вони віддають нам частинку себе, своєї плоті й душі. У тривозі й любові, в замилуванні й надії споглядає мати на своє дитя, сподіваючись і прагнучи для нього щастя та безхмарної долі.

Прочитати весь твір…

Український рушник споконвіку був символом України, як і калина, і верба, і українська пісня. Але українських народних пісень уже мало співають. На вербах, що ростуть уздовж річок, хлопчиська влаштовують «тарзанки», з яких стрибають у воду. А рушник — це просто кусок білого полотна з вишитими на ньому птахами і квітами...

Нещодавно я була на весіллі у своєї двоюрідної сестри. Реєстрація відбувалася в Центральному палаці одруження, вінчання в церкві — усе було дуже красиво.

Подробнее...

…Держава не твориться в будучикі,
Держава будується нині.
О. Ольжич

Все розберіте… та й.спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?
Т. Шевченко

Батьківщина… Де вона, наша Батьківщина? «Там, де чується наша українська мова й пісня, там, де люди шанують давні українські звичаї, всюди там, де люди пам’ятають про спільну долю й недолю, там, де хочуть вільного українського життя», — скажете ви. Але ж це неправда. Слова, звісно, прекрасні, але вже давно перетворені на шаблон. Усе світле, щире, добре ми перетворили на шаблон…

Прочитати весь твір…

1. "Слово о полку Ігоревім" містить епізоди, пов'язані з Ярославною, коханою дружиною князя Ігоря. її любов, її молитви захистили героя від смерті. Відтоді образ Ярославни — це образ вірної, люблячої жінки, її ім'я стало узагальненим для всіх, хто кохає і чекає.


2. І. Котляревський, "Енеїда". У творі чимало епізодів, що зображують кохання героїв. Один із найяскравіших — кохання Дідони до Енея. Почуття, яке розпочалося як легке залицяння, стало для Дідони сенсом життя. Тож, коли боги вирішили забрати Енея, бо йому судилася інша доля, Дідона спалює сама себе, бо не уявляє життя без коханого.

Прочитати весь твір…

Мистецтво взагалі, а живопис зокрема, займають величезне місце в житті людини. Здатність до творчості, до створення витворів мистецтва — істотна відмінність роду людського від іншого живого світу. У ряду видів мистецтва живопису належить особливе місце. Запитаєте чому? Відповім так.

Не кожна дитина тягнеться до пера і паперу, щоб писати вірші або прозу. Не кожен хоче грати на роялі або скрипці.

Подробнее...