Робін Гуд (англійською Robin Hood) — це герой середньовічних англійських народних балад, предводитель лісових розбійників. За переказами, діяв зі своєю зграєю в лісах біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих лицарів і священиків, віддаючи здобуте біднякам. Особа прототипу цих балад і легенд не встановлена. Імовірно, що він жив на початку XIV століття, під час правління короля Едуарда II, або навіть пізніше: у одній з балад діє королева Кетрін, яку іноді ототожнюють з Катериною Арагонською (1485—1536). Проте в даний час найбільшою популярністю користується художня версія Вальтера Скотта, згідно якої Робін жив в другій половині XII століття (тобто був сучасником Річарда Левове Серце і Іоанна Безземельного).

«Острів скарбів», який приніс його авторові всесвітню славу, є класичним взірцем пригодницької літератури. Книга, яка на перший погляд, проста й легка, за уважного прочитання постає багатоплановою і багатозначною. Авантюрний сюжет її, незважаючи на традиційність теми - це оповідь про піратів, пригоди на морі, — є оригінальним.

Юному героєві «Острова скарбів» Джиму Гокінсу доводиться самостійно орієнтуватися в складних обставинах за несприятливих умов, іти на ризик, напружувати мозок і м'язи. Доводиться робити моральний вибір, виявляти життєву позицію.

Ім'я всесвітньо відомого детектива Шерлока Холмса вперше з'явилося в повісті «Етюд в яскраво-червоних тонах». На відміну від кримінальних романів Еміліо Габоріо, котрий тільки ескізно накреслював образ свого героя, Конан-Дойль змальовує Холмса яскравими соковитими фарбами, це не просто опис злочину і злочинця, а процес інтелектуального пошуку, який веде до розкриття таємниці злочину. Шерлок Холмс проводить своїм методом найтонший аналіз обставин, у яких скоєно злочин, вивчає характер людей, причетних до злочину, і на підставі незначних, на перший погляд, деталей робить свій остаточний і правильний висновок. Шерлок Холмс - це не лише геніальний приватний детектив, сміливий, завбачливий, із швидкою реакцією бійця, але й знавець криміналістики, причому її найновіших методів, пов'язаних з наукою, тих, які випереджають тогочасні методи поліційного розшуку.

Є шедеври мистецтва, над якими не владний час. До таких шедеврів належить неперевершена картина Леонардо да Вінчі «Джоконда» — втілення ідеалу жіночої краси.

В жодної картини світу не було стільки підробок, і жодна картина не піддавалася таким випробуванням: її заливали фарбою, прагнули порвати на шматки, замалювати куточки губ, щоб назавжди знищити таємницю, що зберігається в усмішці Джоконди. Таємницю, яку марно намагаються розгадати мистецтвознавці всіх поколінь. Саме усмішка Джоконди і стає «героєм» новели Р. Бредбері.

«Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає», — говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так — доросла людина. І ця відмінність вражає!

«Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих». — співчуває старшим малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу -- природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди.

Древній філософ Вергілій казав: «Відважним доля допомагає...». Прикладом цього є роман Жюля Верна «П'ятнадцятирічний капітан».

У своїй книзі французький письменник розповів про надзвичайні пригоди юного Дика Сенда і його друзів у відкритому морі і нетрях тропічної Африки. Герої книги пройшли неймовірно важкий і довгий шлях — від берегів Нової Зеландії до Каліфорнії. Вони переборювали на своєму шляху і океанські простори, і африканські джунглі, населені дикими племенами людожерів та лютими хижаками. Ці люди не були професійними моряками чи досвідченими мандрівниками. Місіс Уелдон та її п'ятирічній син потрапили в біду. їй ні на кого було розраховувати, крім Діка Сенда, п'ятнадцятирічного юнака, що служив молодшим матросом на кораблі її чоловіка.

Твори американського письменника Марка Твена пройняті світлом і добрим гумором. Відомими героями Марка Твена стали Том Сойер і Гекльберрі Фіни.

В образі головного героя — Тома Сойера — Марк Твен (Семюель Ленгхорн Клеменс) зобразив самого себе у дитинстві. Основою повісті стали реальні події, що відбулися з письменником у роки його дитинства, тому повість має автобіографічний характер.

Том Сойер — звичайний хлопчик, жартівник і пустун. Йому не до смаку життя зразкового хлопчика зі зразкової сім'ї, розмірене життя «за правилами» протирічить його бунтарському духові. Він непосида, вигадник і фантазер. Начитавшись історій про сміливих і відважних розбійників, які борються за справедливість, допомагають слабким, Том шукає пригод у реальному житті.

Справжнє ім'я американського письменника Рея Бредбері — Монд Дуглас. Перше оповіданні Бредбері опублікував одразу після закінчення школи (1941).

Письменник відзначається великою оригінальністю у реальному житті, наприклад, він не любить автомобілів і літаків. Його твори — «Марсіанська хроніка» (1950), «451 градус за Фаренгейтом» (1953) — теж є досить незвичними, оригінальними.

Творчість Бредбері — це поєднання реальності і фантастики, сучасності і минулого, страшної містики і казковості. Письменник звертається до проблеми сенсу людського життя, до питання призначення людини на землі.

Есхіл з давніх часів заслужено вважається «отцем трагедії». Насправді, по кількості і монументальності своїх творів він є найгеніальнішим з поетів-трагіків. Одним з найбільших його відкриттів з'явилося введення в дію другого актора, що підсилювало драматичний ефект, створюючи можливість зображення боротьби протилежних сил, яка і складала основу сюжету.

У своїй творчості Есхіл прагнув розкрити найважливіші питання свого часу: проблеми провини і відплати, відповідальності людини за свої вчинки, протиборства добра і зла, прагнення до торжества справедливості, взаємин людини і сил зовнішнього світу, що виражають божественну волю.

«Маленький принц» — неперевершений гімн світосприйманню дитини, яка є справжнім чарівником і володарем життя. Дійсно, дорослі забувають і втрачають з часом гостроту сприйняття навколишнього світу і чистоту вражень від того, що відбувається. їх фантазія затиснута в суворі рамки і вкрита крижаною цинічністю. І лише дитина здатна на безпосереднє сприйняття світу і на творення власного.

Деякі дорослі іноді зустрічаються зі своїм дитинством. Так трапилося й у творі Антуана де Сент-Екзюпері (багато в чому автобіографічному). Герой, який, пролітаючи на літаку над пустелею, потрапив в аварію, випадково в пустелі зустрічає дивовижного хлопчика — Маленького принца.